Від підвалу – до станції: як активісти самотужки відкрили найбільший пункт сортування сміття в Києві

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 24900 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/03/2019Дата публікації

Тут холодно. До сірих стін прикріплені величезні мішки. Працівники злагоджено складають коробки в один ряд. Уже четвертий рік громадська організація «Україна без сміття» сортує відходи в Києві. За цей час на вторинну переробку зібрали сотні тонн пластику, скла, паперу, які зараз лежали б на звалищах.

Авторка — Світлана Моренець, стажерка «Текстів»

Та впродовж останніх місяців сортування сміття стало збитковим. Організація більше не може самотужки справлятися з напливом людей, кількістю відходів та рахунками за оренду, що постійно зростають. Малі приміщення, нестача персоналу та відсутність допомоги з боку міста можуть призвести до закриття проекту.

Зараз пунктів прийому усього чотири. Найбільша сортувальна станція розташована біля метро Деміївська, де засновниця проекту ділиться історією, з чого все почалося і як бути далі.

Станція сортування сміття на Саперно-Слобідській, 25/4. На фото — засновниця організації «Україна без сміття». Тут і далі — фото Світлани Моренець

Куди діваються відходи

Засновниця проекту Євгенія Аратовська тримає в руках пакети зі сміттям і ледь протискається крізь двері. Ще півгодини тому мій дзвінок став для неї несподіванкою: через насичений графік жінка переплутала час зустрічі. Кладе пакети на стіл, перекидається кількома словами зі співробітниками: за кілька годин станція відкриє прийом відходів.

До 2014 року Євгенія працювала копірайтером та менеджером із реклами, поки не переїхала з села Хотова Київської області разом із сім’єю до столиці. У перший же день на новому місці жінка зрозуміла, що не може викидати органіку в квартирі: «Я ж звикла робити з неї добриво, вирощувати овочі, консервувати їх».

Дівати органіку абикуди не хотілося. Шукаючи пункт прийому для компосту, побачила, що люди ще й сортують відходи. Євгенія каже, що тоді наче відкрила для себе нову планету:

«Раніше я не звертала уваги, що відбувається з викинутим сміттям. Заспокоювала себе, що не лишаю його десь під парканом, а заношу в контейнер! І така ж думка – в усіх: люди вважають, що викидати непотріб у вуличний смітник достатньо».

Розповідає, що ми самі делегуємо комунальним службам право відвезти наші відходи в довкілля. Спершу викидаємо сміття у бак, звідти воно їде на звалище, а звалище розростається в когось під вікнами.

«Залізна людина» на вході до станції сортування сміття

У Києві Євгенія працювала журналісткою, згодом почала займатися громадською діяльністю: їздила на заготівельні бази, до переробників сміття, до виробників. З часом заснувала сторінку «Україна без сміття» у Фейсбуці. Люди відгукнулися неочікувано швидко: писали коментарі, розпитували, цікавилися.

Жінка навідувалася до міської адміністрації, Київкомунсервісу, читала про досвід європейських країн, читала закони: що в нас, а що в них. Зробила висновок, що тільки спільними зусиллями можна досягти результату.

Консультантка допомагає відвідувачам перебрати відходи, привезені ними з дому

Згодом зрозуміла: писати в Фейсбуці — замало. Навіть після десятків лекцій у школах не покидала думка, що годуєш людей сухою теорією. Як застосувати ці знання, ніхто не знав.

У Фейсбуці Євгенія випадково знайшла дівчину, яка теж серйозно цікавилася темою сортування сміття. Десь через півроку спільної роботи їхні шляхи розійшлися через розбіжності в баченні розвитку проекту.

Євгенія вирішила самостійно набирати людей в команду: водія, сортувальників та волонтерів, які горіли ідеєю переробки сміття. Без досвіду було важко: довелося змінити три команди, поки не створила максимально ефективну.

Так почався проект «Майстер добрих справ».

«Нам позичили маленький такий бусик, але тоді він здавався величезним», — усміхається Євгенія. На прохання допомогти з автівкою відгукнулася французька компанія «Renault Ukraine», яка впродовж року сплачувала за техогляд, заправку, страховку та навіть мила машину. З продажу вторсировини нараховували зарплату водієві.

У вихідні збирали вторсировину по районах і завантажували в машину. Усього локацій було не більше двадцяти. На них уже чекали люди з пакунками. Але згодом лише на одне місце приходило приблизно 50 людей, і одна машина більше не могла впоратися з таким напливом.

Через рік бусик забрали. Здавалося, грошей на власну машину не назбирають ніколи. Євгенія зайнялася краудфандингом: оголосила про збір коштів на автівку для організації. Люди почали перераховувати гроші, а компанії — замовляти лекції з сортування. Тоді виставили спеціальну ціну у 20 тисяч гривень за лекцію. Усі ці кошти йшли виключно на купівлю машини.

Ще наприкінці 2017 року команді вистачало нової автівки, та згодом вже на першій зупинці її заповнювали до країв. Тоді не знали, що робити: довелося кілька разів їздити туди-сюди. Згодом проект «Майстер добрих справ» закрили.

Хлопчик чекає на батьків, які сортують відходи

Місія — вижити

Темний, холодний підвал. Саме там у 2017 році організація відкрила свою першу маленьку станцію сортування на 80 квадратів. Там працювали двоє пенсіонерів, а кошти за оренду брали з продажу вторсировини.

«Поруч із нами продавали рис, канцтовари, а тут ми зі своїм сміттям! Звичайно, ми нікому не подобалися, натякали, щоб ми забиралися звідти. А нам не було куди йти», — розповідає Євгенія.

Облаштування та відкриття станції на Деміївській профінансувала компанія з продажу елітного алкоголю «Perno Rikard Ukraine» у 2018 році. Це стало можливим завдяки щорічній акції «Responsib’ALL Day», в день якої представництва компанії з усього світу піклуються про довкілля.

Спершу Євгенію звинувачували у співпраці з фірмою, що займається продажем алкогольних напоїв. Та жінка вважає, що слід гуртуватися з будь-ким, хто дбає про довкілля. При цьому Євгенія наголошує, що їхня організація не агітує за продукцію компаній, із якими співпрацює.

Ціну оренди станції сортування на Деміївській встановили захмарну: 45 тис. грн за 500 квадратів. Євгенія разом із командою провели забіг «NoWaste race», присвячений підтримці руху з сортування сміття. За реєстрацію в забігу з учасників брали по 450 гривень. У результаті вийшло, що організація заходу обійшлася майже в таку саму суму, скільки вдалося зібрати.

Почали шукати інші шляхи. Спочатку жевріла надія, що продаватимуть багато вторсировини, за рахунок якої й покриють всі витрати. Але не вийшло. Оренда подорожчала, витрати на пальне збільшилися.

«Тільки на пальне ми витрачаємо 15 тис. грн на місяць, — каже Євгенія. — А вторсировину продавали найбільше на 45 тис. грн. У нас немає бюджету на велику команду, тому не встигаємо обробляти всю вторсировину: частину віддаємо задарма. Просто даруємо іншим компаніям, які можуть досортувати за нас! Залишається тільки радіти, що це сміття не поїхало на звалище. На жаль, не можна вийти в плюс, збираючи вторсировину, бо самі тільки логістичні витрати дуже дорогі».

Пляшки з-під пива, вина та води в контейнері для сортування кольорового скла

Грошей організації завжди не вистачає, тому викручуються, як можуть: читають лекції для компаній, продають екотовари, що заміщують одноразовий пластик, або навіть здають в оренду приміщення станції. Також займаються екоадаптацією офісів: встановлюють сміттєві контейнери, навчають співробітників правильно сортувати сміття, домовляються за вивезення вторсировини.

«Довелося піти до психолога, щоб навчитися просити кошти! Завжди було незручно, хоч і не для себе прошу, а для проекту», — розповідає Євгенія.

Дівчинка допомагає батькам із сортуванням відходів

Каже, з людьми іноді теж важко. Незважаючи на чіткий графік роботи станції, хтось приїжджає раніше, хтось у вихідний. Постійні попередження в соцмережах не допомагають: все одно лишають негативні коментарі, скаржаться.

«Україна без сміття» — соціальний проект, але команда не може зняти з себе останню сорочку. Це спільна робота — як активістів, так і громадськості. Та іноді люди все одно поводяться агресивно, бо «ви ж волонтери, ви маєте це все робити».

«Але мене тішить, що Київ стає свідомим, — розповідає Євгенія. — Тут вже є люди, які піклуються про щось більше, ніж просто виживати. І їм не байдуже, як вони викидають сміття, не байдуже, що його відвозять на звалище. Вони хочуть зупинити це разом».

Мати ще змалечку привчає дитину до сортування сміття

Організація не може впоратися без допомоги міста. «Всі, хто мав би долучитися до нашої праці, удають, що нас немає. Це образливо», — каже Євгенія. Активістам потрібні приміщення, техніка, транспорт — за власний кошт не потягнуть. Запевняють, що обов’язки з пошуку персоналу, сортування, ведення переговорів із бізнесом візьмуть на себе.

Люди просять їх відкрити станції у Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі та інших містах України. Організація готова зібрати команду з громадських активістів та передати їм власний досвід, потрібно лише залучати місцеву владу, щоб відкривати такі простори.

На станцію приїхала родина з дітьми

Щоразу більше людей приходить на станції, а ціни на оренду та пальне зростають. Організація або зупинить свою діяльність через брак коштів, або зможе існувати завдяки регулярним внескам.

«Поки що ми все ж продовжуємо цю роботу, бо сказати «все пропало, ми закриваємось» не маємо права, — каже Євгенія. — Люди можуть зневіритися й взагалі кинуть боротися зі сміттям. Нам нічого не залишається, як звертатися по допомогу до бізнесу та громадськості».

Сортування сміття: з чого почати?

21-річна Катерина волонтерить на станції «Україна без сміття» приблизно п’ять місяців. Дівчина ретельно перебирає пакет із відходами. Розповідає, що сортувати почала сама, вдома, ще рік тому — спробувала робити щось хороше для планети. Спершу заносила всі відходи до «Майстра добрих справ», але згодом проект закрили. Захотіла більшого. Приїхала на станцію, послухала консультантів. І лишилася.

«Знаєте, я пишаюся собою, — Катерина усміхається. — Нарешті купила собі бамбукову щітку, перестала користуватися пакетами — замінила мішечками. Вдома говорю про сортування з батьками. Хочу, щоб вони вже на етапі покупки думали, що буде далі з цією упаковкою, чи не з’їсть її потім якась рибка або черепашка».

Консультантка Катерина пояснює жінці, які відходи потрібно викидати в мішки для вторинної переробки, а які — утилізовувати

Каже, на вихідних тут справжній колапс — не проштовхнутися. Без діла стояти не виходить. Хоч як би й хотілося допомогти всім, але активістів замало.

Правильне сортування сміття — не найлегша робота. Катерина розповідає, що навіть «постійні клієнти» плутаються, що куди класти. Але важливо розуміти, що всі з чогось починають. Консультанти, у свою чергу, намагаються пояснювати, як правильно сортувати.

«Якщо ви вже берете цю відповідальність, то робіть це сповна», — каже дівчина. Буває, що люди залишають сміття просто під дверима. Коли на вихідних консультантів всього четверо-п’ятеро, а людей 150, простежити за всіма не вдається. Тому майже кожні вихідні активісти знаходять на підлозі нерозібрані пакети з відходами.

Жінка сортує сміття, привезене з дому

Дівчина радить розкладати вдома сміття на чотири категорії: пластик, метал, скло і папір. А потім привозити на одну зі станцій — консультанти розкажуть, що й до чого. Також організація приймає на благодійність одяг в хорошому стані. Упаковки та пластик, що не підлягають переробці, утилізують за 30—50 гривень за пакет. Важливо, щоб таке сміття було сухим, без залишків їжі та жиру.

Мішки для сортування сміття з роз’яснювальними табличками

Окрім станцій «Україна без сміття», відходи можна відносити на переробку до компанії Київміськвторресурси. Також пункти прийому позначені на карті сайту «Батарейки здавайтеся». Також зверніть увагу на інші пункти прийому у вашому дворі й користуйтеся сортувальними баками.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!