Гроші зі смітника. Як кияни з багатоповерхівок самоорганізовуються, щоб сортувати відходи й заробляти на цьому

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 32362 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 02/10/2018Дата публікації

Березневого ранку півтора року тому Олександр Македонський повертався з нічної зміни барменом, аж раптом вступив у калюжу. Води натекло з переповнених смітників біля його ж будинку на вулиці Червоноткацькій, що неподалік від метро «Дарниця». Олександр і раніше нарікав на безлад через смітники, але після того, як йому у взуття набралося брудної багнюки, вирішив щось робити. Тоді Македонський і не підозрював, що його ідея не тільки впорядкує двір та принесе гроші, а й створить спільноту.

Авторка: Ярослава Тимощук

Суботник

Якщо сьогодні подивитися на сусідній будинок із Червоноткацькою, 27/2, то можна уявити, що творилося в нині зразковому дворі півтора року тому. Асфальт у вибоїнах, ворони пасуться на горах сміття. Щойно вивезуть бак, як за кілька годин виростає нова гірка з відходів, пакети ставлять уже навколо. Коли вітряно, целофанові пакети чіпляються об гілки дерев.

У будинку Олександра на першому поверсі — два пивних магазини, продуктовий супермаркет, аптека. Всі ці бізнеси зносили сміття у їхні баки, то заповнювалися вони ще швидше, ніж сусідні.

Нині у будинку на Червоноткацькій — заасфальтований двір, енергоощадні прожектори практично у кожному під’їзді, новий дитячий майданчик. А головне — власноруч облаштована станція для сортування сміття.

Олександр Македонський. За його спиною — імпровізована сортувальна станція сміття у дворі будинку на Червоноткацькій, 27/2

Було все так. Коли Олександр повернувся додому у брудному взутті, поділився з дружиною ідеєю організувати у дворі суботник, щоб гуртом прибрати територію. Розклеїли оголошення. У призначений день прийшло шестеро людей, здебільшого пенсіонерки. Олександр підняв голову — значно більше допитливців визирало з вікон.

«Нумо, люди, якщо ви просто сидітимете, то нічого не буде», — Олександр підбадьорив спуститися вниз.

Зійшло ще трохи люду, але все одно недостатньо, аби навести лад, тому зібралися ще наступного тижня. Мешканці будинку на цей раз проявили більше активності: прийшли з лопатами, секаторами. Зрізали сухостій, відмивали дошки оголошень від обірваного паперу, прокопали клумби. Поки прибирали, розмовляли. Виявляється, в кожного була історія поневірянь із ЖЕКом, але поодинці добиватися порядку куди важче.

А тоді сусідка Олександра Інна поставила біля сміттєвих баків ящики для різних видів сміття: пластику, паперу, бляшанок.

Ці перші ящики ознаменували хай невелику, але все ж станцію роздільного збору сміття.

Смітник із роздільним збором у «Комфорт-тауні»

Сміття перетворили на гроші

Тоді мешканцям ще не потрібно було думати, куди дівати зібране сміття. Районні безхатьки за 15 хвилин розбирали відходи, щоб вторгувати кілька гривень. Але відповідно до того, як людям усе більше відгукувалася ідея сортувати сміття, місця меншало.

Не без труднощів, але вдалося випросити в ЖЕКу приміщення, куди двірники складали своє робоче обладнання. Там Інна з Олександром і організували пункт збору сміття. Будиночок замикають на ключ, дублікати мають мешканці будинку та працівники магазинів. З підприємством «Київвторесурси» домовилися про вивіз.

Представник компанії вийняв з бака кілька пакетів сміття, розпанахав їх і пояснив, що з відходів можна відправити на переробку. 90 відсотків вмісту кожного пакета — гроші. Такий головний висновок зробили мешканці будинку і потроху почали ретельніше перебирати те, що має вирушити на смітник.

Першу партію (400 кілограмів відходів — мінімальний вантаж, за яким приїдуть, щоб вивезти) збирали дещо мляво, на це пішло півроку. Брали участь вісім родин, вони й створили чат у вайбері, де тепер обговорюють проблеми двору.

Коли за це сміття заробили понад 2 000 гривень, охочих побільшало. Тоді купили частину прожекторів, пофарбували огорожі. Люди побачили зміни. Нині ці ж 400 кілограмів збирають за 3–4 тижні — і до цього залучена третина всіх мешканців будинку.

Придбали два сортувальні контейнери для пластику. Влітку пляшки з цього матеріалу збиралися досить швидко: менш ніж за тиждень заповнювали ємності. Якщо з іншими видами сміття ще доводиться поморочитися (не всі люди знають, що куди складати, тож Інна часто пересортовує), то щоб викинути пластикову пляшку, не потрібно особливих знань.

«Йдеш дорогою — викинув пляшку у спеціальний контейнер. Люди потроху виховуються», — каже Олександр.

Хоча дещо ще належить вивчити. Наприклад, що пластик відсортовується ще на білий (тобто прозорий), блакитний, коричневий, зелений. Що ємності з-під побутової хімії слід здавати окремо. Що стаканчики з-під магазинної сметани та пластикові пакети багато приймачів сміття поки що не приймають, але їх теж можна переробляти. Й Олександр сподівається, що таки знайде підрядника, який готовий приймати це сміття («Бо ж рука не піднімається викидати їх у загальний бак», — каже).

Що папір ще поділяється на білий (власне аркуші) і картон. Що зі склом теж не все так просто: є склобій, а є цілі пляшки. Що метал — це й алюміній, і жерстяні банки. А ще окремо збирають фольгу. У планах також збирати батарейки та ртутні лампи.

Скільки на цьому можна заробити? Один вивіз сміття поповнює дворову скарбничку на 1100—1400 гривень. Так на Червоноткацькій з’явилася огорожа навколо дитячого майданчика, освітлення. На черзі — озеленення газонів і клумб, збір коштів на новий дитячий майданчик.

«Після цього до нас приєдналися навіть ті, хто найдужче затявся, що «все пропало», — сміється Олександр.

Елітний двір

Червоноткацька, 27/2 — це типова хрущовка з її невідворотною сірістю. Але Олександр амбітно заявляє, що мешканці зроблять навколо неї «елітний двір». Як?

«Треба створити середовище, де людям приємно проводити час», — міркує чоловік.

Наступні партії сміття для мешканців двору — це каучукове покриття для дитячого майданчику, який тепер у піску. Столики, лавочки і мангал, щоб влітку влаштовувати пікніки й святкувати дні народження. Мобільні сидіння і проектор, щоб організовувати покази мультфільмів у дворі для дітей. Ялинка на клумбі — деревце прикрашатимуть до нового року.

Вийшло так, що збір сміття здружив людей у дворі. Наприклад, торік орендували кафе, щоб гуртом відсвяткувати 2017-й.

Ворони вже не клюють сміття з баків на Червоноткацькій — тепер його тут у рази менше. До сортування сміття Олександр та його дружина викидали повний 35-літровий пакет відходів практично щодня. Тепер за день заледве назбирують відро на півтора літра. Решта — йде на переробку.

Олександр тримає пивний магазинчик у спальному районі столиці. Оскільки бізнес продукує чимало пластику, взявся наводити лад і на роботі. Поставив контейнери біля приміщення, дає знижки тим, хто повертає пляшки.

Сміття — на замок. Щоб не вкрали

«Комфорт-таун» — огороджений житловий комплекс на лівому березі Дніпра. З одного боку, завдяки певній відокремленості мешканці мають сильніше відчуття спільного простору. З іншого, малу кількість людей легше переконати викидати окремо скляні, а окремо пластикові пляшки, ніж змусити робити це жителів 6 000 квартир. Так міркує Олександра Магурова, теж мешканка комплексу.

Торік їй і ще трьом її однодумицям-сусідкам це таки вдалося. Спершу дівчата самотужки відвозили сировину у пункти прийому, а тоді задумалися: якщо хочуть поширити почин на більше людей, то треба створити умови, коли не треба далеко їхати.

Тепер тут сортують скло, пластикові пляшки й макулатуру. Спершу одна активістка почала просити в ЖЕКу, аби на території встановили баки для роздільного збору сировини. Тоді все обмежилося сітками для сухих відходів. Коли Олександра та її колежанки побачили, що в результаті все сміття комунальники зсипають докупи, то почали шукати більш цивілізованого способу.

Знайшли організації, які безплатно встановили їм баки. Так з’явився жовтий контейнер для скла і чотири баки для ПЕТ-пляшок. Заодно належало розповісти жителям комплексу про новинки. Почали влаштовувати зустрічі, створили групу у фейсбуці, розвісили плакати по під’їздах. Розмістили інформаційні стенди й неподалік самих контейнерів.

З досвіду Олександри, для успіху цієї справи потрібно, щоб людей інформували та щоб баки вчасно спорожнювали. Бо якщо ємність заповнена, то не кожен пройде зайвий десяток метрів і викине в порожню.

Тричі на тиждень машина забирає відходи. Скло вивозять рідше, раз у 2-3 тижні у теплу пору року. Таким чином, за рік із «Комфорт-тауна» вивезли щонайменше 55 тонн відсортованого сміття. (Буває, заготівельник не приїздить вчасно, тому мусять швиденько шукати іншого й віддавати сміття задарма).

Та навіть так мешканці заробили кілька десятків тисяч гривень — їх вклали в те, щоб поставити ще 24 баки та 8 контейнерів для скла. Найближчі доходи, каже Магурова, вкладуть у купівлю нових баків. Бо нинішні вже не справляються з навантаженням.

На майбутнє ж хочуть заробляти стільки, щоб виручені гроші можна було вкладати в озеленення, гойдалки для дітей.

Для цього треба, щоб більше людей долучалося до справи. Нині, каже Магурова, приблизно п’ята частина мешканців сортує сміття. Інші кажуть, що це їх напружує: “Треба забагато думати, що куди покласти, в житті й так мороки багато”, — висловила думку жінка, яка не приєдналася до сортування.

Та практичний сенс візьме гору. У цьому легко переконатися, якщо поглянути у загальний бак (там менше непотребу), і в рахунки за компослуги (менша сума за вивіз сміття).

А в тому, що сміття — це гроші, громада переконалася ще тоді, коли довелося ставити замки на ємності з відходами. Деякі спритники намагалися вкрасти, щоб самим здати на переробку.

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!