Навіть значне скорочення податків не зменшує тіньову економіку. Вихід — полегшити ведення бізнесу

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 17776 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 02/02/2017Дата публікації

Ключовий фактор, який змушує компанії і людей переходити у тіньову економіку, — це не так кількість самих регуляторних норм (які здебільшого не виконуються), а заходи влади з примусового виконання цих норм. Зростання на один пункт у індексі регуляторної політики (він має п’ять пунктів, де найвищий відповідає найвищому рівні регуляції) спричиняє зростання частки тіньової економіки на 8,1% — у вимірі ВВП на душу населення.

Автор: Фридрих Шнейдер, професор економіки університету Лінца (Австрія)

Публікація є скороченою версією наукової статті Фридриха Шнейдера "Розмір тіньових економік 145 країн світу в 1999-2002"

Цією публікацією «Тексти» розпочинають серію матеріалів про те, звідки Україні взяти гроші на пенсії.

Тіньова економіка — це реалія життя в усьому світі. У більшості суспільств її намагаються контролювати через покарання чи судові позови, протидіяти їй завдяки економічному зростанню та просвітництву.

У цій статті використовується вужче визначення тіньової економіки: це орієнтоване на ринок законне виробництво товарів та послуг, яке навмисно приховується від влади через такі причини:

1) щоб уникнути податку з доходу, податку на додану вартість чи інших податків;

2) щоб уникнути виплат у систему соціального страхування (пенсії, медичне страхування тощо);

3) щоб уникнути дотримання певних визначених законом трудових норм — таких як мінімальна зарплатня, максимальна кількість робочих годин, стандарти охорони праці тощо;

4) щоб уникнути участі в певних адміністративних процедурах — таких, як заповнення статистичної звітності або інші адміністративні процедури.

Натомість типова прихована економічна діяльність (класична злочинність), така як грабіж, крадіжки чи наркоторгівля, не вважається в цій статті тіньовою економікою. Так само, до неї не включені неформальні економічні дії домогосподарств (які охоплюють все домашнє виробництво товарів та послуг). Це ж стосується і податкової оптимізації.

Визначальні фактори тіньової економіки

Майже всі дослідження стверджують, що митні та соціальні платежі ( в українському випадку це ЄСВ — ред.) є однією з головних причин появи тіньової економіки.

Оскільки податки стимулюють перехід робочої сили в тіньову економіку, диспропорція в податковому навантаженні є головною тривогою економістів.

Чим більшою є різниця між загальною вартістю трудового ресурсу в офіційній економіці та доходах від праці після оподаткування, тим вищим є прагнення уникнути цієї різниці і працювати «в тіні».

Ця різниця сильно залежить від соціальних відрахувань та загального податкового навантаження, вони є ключовими чинниками існування та зростання тіньової економіки.

Втім, навіть фундаментальна податкова реформа, яка передбачає значне скорочення податкових ставок, не призведе до суттєвого зменшення тіньової економіки. Така реформа лише стабілізує її поточний розмір і перешкодить подальшому зростанню.

Соціальні та особисті зв'язки, високий дохід від нерегулярної економічної діяльності виступають в ролі міцних зв’язок, які утримують людей від повернення до офіційної економіки після того, як вони її залишили. Це, своєю чергою, зменшує бажання політиків здійснювати фундаментальні реформи.

Емпіричний аналіз впливу податкового тягаря на тіньову економіку виявляє статистично значущі докази існування впливу оподаткування на тіньову економіку.

Інтенсивність податкових регулювань

Збільшення інтенсивності регуляторних заходів(воно часто вимірюється в термінах кількості законів і нормативних правил, таких, як вимога мати ліцензії) — це ще один важливий фактор, який зменшує свободу вибору в осіб, що працюють в офіційній економіці.

Сюди можна додати регулювання ринку праці, торговельні бар’єри та обмеження прав на працю для іноземців. Дослідники виявили суттєві емпіричні докази впливу обмежень на ринку праці на тіньову економіку.

Такі обмеження призводять до значного зростання вартості праці в офіційній економіці. А оскільки більшість цих затрат можна перекласти на працівників, вони створюють ще один стимул перейти працювати в тінь, де можна одним махом уникнути усіх цих навантажень.

Таким чином, країни з сильнішим регулюванням економік тяжіють до більшої частки неофіційної економіки у своєму валовому внутрішньому продукті. Зростання на один пункт в індексі регуляторної політики (він має п’ять пунктів, де найвищий відповідає найвищому рівневі регуляції) спричиняє зростання частки тіньової економіки на 8,1% — у вимірі ВВП на душу населення.

(Розрахунок індексу схожий за методологією з індексом економічної свободи від Heritage Foundation, але з іншою шкалою).

Індекс враховує наступні основні компоненти:

- свобода ведення бізнесу (сюди входять, в тому числі, такі речі, як легкість відкриття і закриття бізнесу, отримання ліцензій тощо);

- регуляція ринку праці (наскільки важко звільнити працівників, чи є обов’язкова мінімальна зарплатня тощо);

- монетарна регуляція (чи відбувається контроль цін, рівень інфляції за останні три роки)

Дослідники прийшли до висновку, що ключовими факторами, які створюють регуляторний тягар для компаній та окремих осіб, які через це переходять у тіньову економіку, є не так кількість самих регуляторних норм (які здебільшого не виконуються) як заходи влади з примусового виконання цих норм.

Ці результати показують, що урядам слід робити більший акцент на покращенні практики виконання законів та норм, аніж збільшувати їхню кількість. Деякі уряди, попри це, продовжують нарощувати кількість регуляторних норм, бо це дає більшу владу бюрократії та збільшує кількість робочих місць в державному секторі.

Державний сектор

Зростання тіньової економіки призводить до падіння доходів держави, що, своєю чергою, зменшує якість та кількість товарів та послуг, які створює державний сектор.

Зрештою, це призводить до зростання податкових ставок для фірм та осіб, що працюють в державному секторі економіки, що часто поєднується з погіршенням якості товарі та послуг, вироблених державними компаніями (таких, як інфраструктура), та якості адміністрування.

Що, в свою чергу, створює ще більші стимули взяти участь в тіньовій економіці.

Дослідження встановили, що менший рівень тіньової економіки існує в країнах з вищим рівнем збору податків (що можна досягнути нижчими податковими ставками), меншою кількістю законів та норм, і меншою корупцією. Країни, де краще забезпечене верховенство права, яке фінансується за рахунок податкових надходжень, також мають меншу частку економіки «в тіні».

Натомість країни з перехідною економікою мають вищий рівень регуляторних норм, що призводить до росту хабарництва, вищих ставок податків на офіційну економічну діяльність, та розлогу мережу регуляцій, яка діє здебільшого на власний розсуд. Це призводить до збільшення тіньової економіки.

Загальний висновок тут такий: багатші країни з розвиненою економікою, так само, як і деякі країни Східної Європи, перебувають у «позитивній рівновазі» між порівняно низьким податковим та регуляторним тягарем, високим рівнем збору податків, ефективним застосуванням верховенства права та контролю за корупцією, та порівняно малою тіньовою економікою.

І навпаки, низка країн в Латинській Америці та колишніх республік СРСР демонструють якості, які можна охарактеризувати як «негативна рівновага»: податки та регуляторне навантаження на компанії є високим, верховенство права діє слабко, поширення хабарництва є значним, і значна частка економічної активності відбувається в неофіційній економіці.

Корупція в країнах з перехідною економікою

У таблиці наведено дані про рівень тіньової економіки у 25 країнах Східної та Центральної Європи та колишніх республік СРСР. Якщо оцінити динаміку тіньової економіки з часом, то видно, що середній розмір тіньової економіки в цих 25 країнах становив 38,1% від офіційного ВВП у 1999/2000, і зріс до 40.1% у 2002/2003, що означає збільшення на два процентних пункти протягом 4 років.

Грузія (стаття писалася 2005 року, до реформ Саакашвілі — ред.), Азербайджан та Україна мають найбільший рівень тіньових економік, що становить, відповідно, 68.0%, 61.3%, та 54.7% від ВВП.

Середні показники має Болгарія, з якою межують Сербія та Чорногорія(39.1%,), та Румунія (37.4%). Найнижчі показники тіньової економіки в Чехії з 20.1%, Словаччини з 20.2%, та Угорщини з 26.2% тіньової економіки в офіційному ВВП.

До лібералізації, тіньові економіки в Східній, Центральній Європі та колишньому СРСР відігравали зовсім іншу роль в умовах планової економіки, яка повністю відмінна від ринкової.

Більшість продуктів повсякденного вжитку вироблялися в тіні, але з зовсім інакшими мотиваційними факторами: у плановій економіці майже не було іншого вибору.

Коли ці країни перейшли до ринкової економіки, мотиваційні фактори, що стоять за тіньовою економікою, змінилися: люди несподівано опинилися в умовах вищого прямого і непрямого податкового навантаження та іншого набору урядових регуляцій, що втручався в їхній бізнес.

Це, в поєднанні з загальною недовірою до держави (а не з потребою виживання, як у плановій економіці), стимулювало людей до переходу «в тінь».

Частка тіньової економіки у ВВП країн з перехідною економікою

Тіньова економіка в високорозвинених країнах

Якщо розглянути 21 країну, що належить до Організації економічної співпраці та розвитку, то тут середній рівень тіньової економіки вперше скоротився в період з 1999/2000 по 2002/2003. Так, він становив у 1999/2000 16.8% від офіційного ВВП, і зменшився до 16.3% в 2002/2003; скорочення становило 0.5 процентних пункти.

Найвища тіньова економіка спостерігається в Греції, Італії та Іспанії. Середні показники в Ірландії, поруч з якою розташувалися Німеччина та Канада (де приблизно 15% від ВВП знаходяться в тіні). Найнижчі показники в США, Швейцарії та Японії, де тіньова економіка становить, відповідно, 8.4%, 9.4%, та 10.8% від офіційного валового внутрішнього продукту.

Зменшення тіньової економіки в країнах ОЕСР головним чином є наслідком скорочення прямого та непрямого податкового навантаження, дерегуляції та лібералізації ринку праці.

Частка тіньової економіки у ВВП країн з розвиненою економікою

Висновки

Як показує дослідження, зростання тіньової економіки в розвинених країнах та кранах з перехідною економікою збільшує офіційний ВВП, бо завдяки їй створюється така значна додана вартість, і так багато доходів витрачаються, що офіційна економіка через це також додатково зростає.

Натомість в країнах, що розвиваються, зростання тіньової економіки призводить до спаду економіки офіційної — це прямо протилежний результат. Причиною є те, що втрати доходів держави та зростання корупції створюють настільки погану державну інфраструктуру, що ці фактори негативно впливають на офіційну економіку.

Другий висновок полягає в тому, що тіньові економіки є комплексним феноменом, який у значних масштабах представлений в усіх видах економік (країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою та розвинені країни). Люди долучаються до тіньової економічної активності з різних причин. Найважливіші з них — реакція на дії влади, в першу чергу на податки та регуляторні норми.

Третій, не менш важливий висновок: уряд, який має на меті скорочення тіньової економічної діяльності, має в першу чергу проаналізувати складні взаємні стосунки між офіційною та тіньовою економікою, та, що ще більш важливо, наслідки своїх власних політичних рішень.

Один з найбільших викликів для будь-якого уряду зі значною тіньовою економікою — це здійснити ефективну політику стимулювання, спрямовану на те, щоб робота в тіньовій економіці стала менш привабливою, а робота в офіційній економіці — більш привабливою. У низці розвинених країн цю політику було успішно здійснено, і це призвело до скорочення тіньової економіки.

Рівень тіньової економіки в світі

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!