Н

Норвезький серіал «Окуповані»: посібник із протидії гібридній війні

Норвезький серіал «Окуповані» (‪#‎Okkupert‬) (2015) — перший сезон. Враження нейтральні — як від будь-якого кінопродукту скандинавського походження за останні півстоліття. Після Інгмара Бергмана і Карла Дрієра дивитися стрічки скандинавського походження — це все одно, що дивитися телепрограми українського обласного телебачення епохи дев’яностих…

Перший сезон дивився Дмитро Рибаков

Але я б тут наголосив не так на драматургічному складникові, як на маскомунікаційному. Адже кіно, як сказав один не вельми популярний нині класик, «найважливіше з мистецтв» саме з точки зору якісної промивки мізків та формування довготривалої історичної пам’яті.

І тут на нас чекає найцікавіше. Серіал фабуляризує елементи сучасної гібридної війни — власне, окупації Норвегії Російською Федерацією. Поширює доволі недвозначний меседж: у разі появи «зелених чоловічків» чи прихованої окупації країни кожен норвежець — і стар, і млад — стане дієвим суб’єктом збройного підпілля. Земля під окупантом горітиме скрізь, де ступатимуть його непрохані берці. На жодні правила чи правовий підтекст не сподівайтеся. Потрібний буде тероризм — вдаватимемося до тероризму.

Те, що серіал досягнув рекордної як для норвезького телебачення частки аудиторії, свідчить про актуальність теми і реальні побоювання, що знахабнілий досвідом ‪#‎КрымНаш‬ сусід не вагатиметься із застосуванням гібридних методів війни щодо країни, чиє населення утричі менше за одну лише Москву. Країни, з якою в РФ, ні багато ні мало, 200 км спільного суходолу і чия регулярна армія нараховує трохи більше за одну лише зі 168 російських сухопутних дивізій — 23 тисяч осіб.

Норвегія сьогодні посідає перше місце у світі за індексом людського розвитку — сукупним показником рівня життя, освіти, соціальних та професійних можливостей, екології та особистої безпеки громадян. І попри те, серіал недвозначно розповідає своїй аудиторії, що ані ЄС, ані США, як не дивно, не вдарять і пальцем, щоб захистити цей острівець стабільності в Європі від зазіхань російського нафтогазового імперіалізму. Здадуть в обмін на власний нейтралітет, неначе Чехословаччину в епоху Даладьє і Чемберлена.

Отже, перший меседж серіалу — найпереконливіший, як на мене: у маленької демократії немає іншого виходу, як за умов гібридної війни організовано йти у підпілля та чинити збройний опір без огляду на правові методи. Тож озброюйтеся і створюйте мережеву структуру. Регулярна армія з її інертністю вам буде лише на заваді.

Але є ще цікавіша річ. У серіалі, принаймні в першому сезоні, доволі інтелігентно представлені окупанти — росіяни. Я би не сказав, що ворога тут дегуманізують, чого варто було б очікувати від властивого таким маскультурним продуктам брейн-вошингу. Росіяни хоч і діють гібридними методами, проте не втрачаючи шарму таких собі велюрових окупантів.

Посол РФ у Норвегії (в ролі Інгеборги Дапкунайте) весь час намагається удавати з себе посередника між ненажерливим агресором та оборонця недоторканості країни-жертви, отже справжнім дипломатом. Спецслужбісти ГРУ при посольстві не лише ввічливі, а й ладні рахуватися з особистими принципами своїх друзів-норвежців (приміром, грушник Ніколай — коханець одної з головних героїнь).

Отже, складається враження, що серіал замислювався не лише для внутрішнього споживача, а й для підпільного прокату в Росії. Тобто це меседж і росіянам також: сунетеся до нас своїми гібридними чоботами, отримаєте в особі кожного норвежця, включно з підлітками, особистого Брейвіка. І навіть ті, хто ладен був на початку колаборувати заради «миру» і «спокою», стане в один чудовий момент частиною невидимої мережевої структури опору.

Це два найважливіших меседжі, які, попри позірний примітивізм сценарію, доволі чітко проглядають у серіалі «Окуповані». Нічого подібного ще ніким у Європі не створювалося. Усе максимально близько до реального сценарію міжнародних відносин в останні два роки.

Прикметно, що сценарій серіалу вперше було анонсовано ще навесні 2014 року, коли в те, що пріоритет у міжнародних конфліктах майбутнього віддаватиметься саме гібридним методам, мало кому вірилося навіть за океаном, не те, що у вічно-благосній Європі…

Не здивуюся, якщо наступний сезон «Окупованих» збере так само рекордну аудиторію не лише у Норвегії чи Фінляндії, а й у Польщі чи країнах Балтії. Адже всім цікаво буде скористатися наочним посібником з ефективної протидії гібридній війниі — особливо за умов беззубої дипломатії ЄС у контексті сучасних форм військової агресії.

Приємного всім перегляду — тримаємо порох сухим, а очі пильними!

P. S. Серіал з українськими субтитрами можна скачати на Гуртомі

рецензія гібридна війна окуповані серіал

Знак гривні
Знак гривні