Статті

Київ майже напевно чекає важка зима. Росія битиме по столичній енергетиці та інфраструктурі, і питання лише в тому, скільки часу потребуватиме відновлення. Разом із тим критеріїв інфраструктурної «стійкості» немає. Центральна влада погоджує «заходи» й «кошториси», але стандарту, за яким можна визначити «готово» чи «не готово», немає, звідси й нескінченні наради. На жаль, простим українцям логіка підказує одне: треба готуватися до найгіршого.

Після чотирьох років за фанерою та мішками з піском кияни знову бачать памʼятники Лесі Українці, Миколі Лисенку, княгині Ользі та засновникам Києва. Монументи, які багато років були міськими орієнтирами, тлом для зустрічей і фото, на початку великої війни зникли з міського простору. Тепер вони повертаються: влада розбирає потріпані тимчасові захисні споруди. Але що їх чекає, окрім «демішкування» та очищення?

У липні — серпні Одеса завжди з туристами. Бурі, шторми, холера, війна — все може бути, але в Одесі курортний сезон. У мирні часи його вимірювали кілометровими заторами з боку Києва й чергами охочих сфотографуватися на «12-му стільці» в Міському саду. Зараз говорять про мінну небезпеку та укриття на пляжах. Попри ракети, баражуючі «бандеролі» й «реактиви» (реактивні дрони), туристи все одно їдуть на наше останнє українське море — в Одесу.

Поки хтось купував айфони, він запасався інкубаторами. На фронті ставлення до грошей і до того, що з ними робити, може бути різним. Ігор Мамчик ще під час служби відкладав гроші на придбання базового обладнання для мініферми. Зараз він ветеран, розвиває сімейний бізнес і впроваджує інновації. Як заздалегідь спланувати власну справу? Чи реально зібрати стартовий капітал із бойових виплат? І чому це підтримує морально? Читайте в матеріалі.

Ми склали перелік головних тез російської пропаганди, які вона поширювала в Україні з 21 червня по 20 липня. Для цього проаналізували деструктивні телеграм-канали (список дивіться наприкінці) та коментарі під відео на популярних в Україні ютуб-каналах.

Цей моніторинг висвітлює ще один тиждень суспільної турбулентності. У Києві та інших містах тривали мітинги з вимогою повернути на посаду міністра оборони Михайла Федорова й звільнити Олександра Сирського. Увечері вівторка, 21 липня, президент оголосив, що новим головнокомандувачем ЗСУ стане Михайло Драпатий. Тож цілком очікувано, що саме ця тема стала однією з головних у телеграм-каналах. Як завжди, цю актуальну подію намагалася використати російська пропаганда, щоб змістити акценти.Щоб відстежити, як саме поширювалися деструктивні наративи, ми використали нашу стандартну механіку аналізу. Спочатку визначаємо теми, які домінували в 50 найбільших анонімних українських телеграм-каналах, бо це найпопулярніше джерело інформації в Україні. Потім у коментарях на Ютубі та відео в ТікТоці дивимося, як російська пропаганда намагається вписатися в цю розмову, підміняючи факти вигідними їй поясненнями.

«Я сиділа впритул до вікна. І в мене жодної подряпини. Диво Господнє», — каже 69-річна Поліна Черниш, яка 24 липня опинилася в епіцентрі ракетного обстрілу в Бучанському районі під Києвом. Дванадцятеро людей загинуло, понад сотня поранених, зруйновано пів села — росіяни випустили три «Іскандери» по виставці озброєнь, влучили і в приватний сектор. Поліна Іванівна на власні очі бачила, як усе було.

«Командиры, увага. По “своим” напоминаю — никаких своих не существует. Существует конкретно по рации запрос — “дозвіл на рух”. Все остальное — это противник. Все, что движется, — противник. Все, кто бегут с позиций, дезертиры — это тоже противник. Придерживайтесь этого правила. По своим, по бегущим несанкционированно… И, сука, утрымуйте рубежи, потому что так можна до Киева отступать. Поэтому отступать — отставить, сука».

Розслідування Texty.org.ua про мережу польських, українських і російських діячів, які перетворили історичну трагедію на інструмент політики.

Боєць 12-ї бригади «Азов» із позивним Август в Оленівці втратив ногу й дістав сильне ушкодження ока, а в Таганрозі вивчив німецьку. Він розповів про теракт, проукраїнських лікарів у Донецьку, а також про російських тюремників, які боялися надлюдських здібностей українських бійців.