Статті

9 травня Sigma Awards-2025 оприлюднила короткий список премії. Ми раді бачити серед номінантів наш проєкт «Карусель емоцій» і вважаємо це чудовою нагодою поговорити про те, як змінюється світ журналістики даних.

Для Кремля історія, з одного боку, є зброєю, а з другого — релігією. Тут є свої «святі» пророки й мученики — від Олександра Невського до Арсена «Мотороли» Павлова. Є святий день — 9 травня. Є ритуали, головний із яких — парад на День перемоги. Є священна символіка й атрибутика: георгіївська стрічка і, звісно ж, російський триколор. Є місія — бути «останнім оплотом традиційних цінностей» у «збожеволілому світі» так званих гендерних свобод. Є, нарешті, набір догматів і міфів: «Росія не програла жодної війни», «Росія врятувала світ від фашизму», «росіяни й українці — один народ» тощо.

Хто б не хотів заробляти тисячі доларів, коли майже всю роботу за тебе виконує хтось інший. А якщо цей хтось — генеративний штучний інтелект, що створює еротичний і порноконтент для чоловіків, як правило, іноземців, які готові заплатити за нього сотні доларів?

Жовто-блакитне море прапорців збільшується щодня, обростаючи портретами, лампадками і новими неписаними правилами, яких не всі дотримуються. Але там є люди, які стежать за порядком і намагаються зберігати гідність і рівність для кожного полеглого, чию пам’ять близькі вшанували в центрі української столиці.

Понад мільйон українських дітей перебуває за кордоном після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Діти відвідують місцеві школи, вивчають мови, швидко адаптуються до нового середовища. І, якщо не докладати жодних зусиль, можуть втратити національну ідентичність, забути, хто вони й звідки. Як цьому запобігти?

«Якби всі “Шахеди”, які запускають по тилових містах, летіли на наш напрямок, стримувати кацапа було б набагато важче», — ділиться своїми міркуваннями один із наших колег, який став військовим. Проте за такий розвиток подій можна не хвилюватися. Традиційна російська стратегія окупації передбачає терор цивільних, щоб більшість не мала сили терпіти далі й вирішила припинити спротив. У такому разі воєнна поразка — це справа часу. Тому «Шахеди» і ракети летять на мирні міста.

Наприкінці жовтня минулого року чернігівська вчителька Тетяна Стрихар їхала автобусом, коли почула свист ракети, а потім, коли автобус уже зупинився, побачила спалах і почула вибух. Пізніше вона дізналася, що в наведенні російської ракети підозрюють місцеву 16-річну школярку Софію. Нині дівчина перебуває в СІЗО, де Тетяна відвідує її кілька разів на тиждень.

Ми поговорили з кількома військовослужбовцями, які в цивільному житті працювали аналітиками, про те, що допомагає нашій армії ефективно знищувати ворога і тримати оборону, попри шквал внутрішніх проблем. Це люди з різним військовим досвідом. Посаду і характер служби співрозмовників ми не можемо розкрити з міркувань безпеки. Імена також змінені.

Я Таня. Мені 33 роки. Моєму синові Максиму 9 місяців. Це моя перша і, ймовірно, остання дитина. Мій чоловік служить. І я хочу поділитися своєю історією-рефлексією про те, як це — жити в Києві й виховувати дитину під час великої війни. Моя історія не трагічна. Але бувають дні, як сьогодні, коли земля тікає з-під ніг.

Російські пропагандисти, які працюють на англомовну аудиторію, на повну використовують тему «бусифікації» як доказ «диктатури» в Україні. Мета — дискредитувати допомогу світових демократій країні, що протистоїть російській навалі. Ми дослідили, хто і як поширює такі наративи в соцмережі Х.