Статті

«Я дійду. Похрін як. Але дійду», — сказав він собі, підіймаючись на Говерлу. Втративши ногу на війні, киянин Артем Скрипник повернувся до роботи і тренувань, пробує нові види спорту, не відмовився від звичного ритму життя.Спочатку вони збиралися в Гідропарку, просто щоб побути «поміж своїх», поговорити. Потім людей стало більше, почали думати, як робити щось більше. У березні минулого року зʼявилася ГО «Ветерани 128 батальйону ТрО Дніпровського району».Артем розповів про свій шлях із війни додому, з чим довелося справлятися і звідки сили підтримувати інших.

У Києві знову вчаться жити без базових речей: стабільного світла, тепла й води. Частина мешканців уже перетворила свої оселі та будинки на маленькі пункти незламності з інверторами, батареями, інші лише починають цей шлях. Цей текст про те, як кияни насправді проходять через зимові блекаути і що їм допомагає не замерзнути й не зламатися.

«Чай? Кава? Хлібчик додому?» — пропонує продавчиня в «Сімейній пекарні» неподалік залізничного вокзалу «Дарниця» в Києві. Вони працюють, коли немає світла. Часом зачиняються, виходять на роботу вночі, щоб пекти хліб, і просто намагаються протриматися бодай ще день. Як виживає малий пекарський бізнес під час блекауту? Читайте в матеріалі.

Частка вбитих у втратах РФ зросла до 56%. Однією з ключових характеристик у війні на виснаження є співвідношення вбитих і поранених. Це співвідношення визначає, яка частина військових зможе повернутися на поле бою, а яку доведеться замінити, як швидко вичерпуються людські резерви та скільки людей необхідно мобілізовувати в кожний цикл для підтримання темпів бойових дій.

Деякі акаунти в ТікТоці й Фейсбуці, які постійно просувають серед українців російські тези, почали злагоджено критикувати новопризначеного міністра оборони Михайла Федорова. Особливо вони реагували на його слова про втрати росіян у розмірі 35 тисяч і прагнення збільшити цю цифру до 50 тисяч.

Після останніх ударів росіян по українській енергетиці та масштабних блекаутів під час великих морозів, які сміливо можна порівняти з актами геноциду, перед російською пропагандою постало питання, як саме подати ці злочинні дії світу.

Енергетична карта Європи — густа павутина ліній і вузлів, що світяться, мов нічні вогні індустріальних міст. При цьому чітко видно різницю між її західною та східною частинами. Це не просто технічна різниця, а ціла візуальна історія двох цивілізаційних підходів до енергетики.

Україна не програє дронову війну тактично. Українські підрозділи щодня знищують FPV-дронами величезну кількість ворожої піхоти. Але Україна програє операційно й стратегічно, бо ніколи не визначала контроль глибини як мету. Ніхто не відповідає за те, чи безпечний український рух за 40 км від кілзони і чи небезпечний російський.

300-тисячному Хмельницькому в якомусь сенсі пощастило. У місті немає великих ТЕЦ, як у Києві. Тому менша ймовірність опинитися всім у блекауті після російських атак. Натомість є щонайменше 70 котелень і сотні дрібних сучасних вузлів енергетики в різних районах. Як під обстрілами збільшити виробництво енергії? Чи рятують сонячні електростанції? Як видобувати тепло з-під землі? Усе це Texty.org.ua пояснює заступник міського голови Хмельницького Василь Новачок.

Тривалі відключення електрики і тепла, мороз і короткий світловий день — ідеальна комбінація, щоб на четвертому році війни посилити відчуття тривоги і безпорадності. Часто здається, що все залежить від однієї великої електростанції чи підстанції. Наслідки атак у грудні 2025-го й січні 2026-го важкі як ніколи, і щоб краще розуміти, що відбувається, пропонуємо розібратися, як працює система електропостачання в Україні.