Статті

В останній день літа біля напівзруйнованого будинку на вулиці Бориспільській у Дарницькому районі було тихо і майже безлюдно, чергували поліцейські й працівники ДСНС.Хоча вранці того дня там збиралися вцілілі мешканці, друзі, родичі й близькі загиблих, щоб попрощатися з мамою Надією та донькою Ангеліною Галич, які загинули у своїй квартирі 28 серпня внаслідок прямого влучання російської ракети в п’ятиповерхівку. Вони були поміж 23 загиблих того дня мешканців будинку. Серед жертв четверо дітей.

На Закарпатті прикордонники безпідставно затримали науковців-екологів, які приїхали в експедицію для вивчення біорізноманіття, звинувативши їх у спробі незаконного перетину державного кордону. Постанову ДПСУ скасував суд. І такі випадки в роботі прикордонної служби, як ми дізналися, не поодинокі.

«Порівнювати український “Пласт” із російськими “Орлятами” чи “Юнармією” — це як порівнювати примітивний польовий телефон “тапік” з айфоном», — вважає Юрій Юзич, історик, ветеран і колишній голова наглядової ради “Пласту”.У чому саме полягає ця різниця, які принципи закладені в “Пласті”, що не так із терміном “національно-патріотичне виховання”, чому “Пласт” важливий для України, чому туди так важко потрапити і що заважає організації масштабуватися?

Росія значно активізувала свою кампанію саботажу, диверсій та інших гібридних атак проти країн Європи. Мета цих дій — дестабілізувати європейські уряди, підірвати громадську підтримку України та послабити колективну здатність НАТО і ЄС реагувати на російську агресію. Про це йдеться в новому звіті «Масштаб російських диверсійних операцій проти критичної інфраструктури Європи» британського аналітичного центру IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень).

Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися?

Після публікації нашої статті про Херсон нам зателефонував один із молодших офіцерів, який служить на цьому напрямку, і висловив свої думки, як можна захистити трасу, розповів про проблеми військових, які свідчать про те, що військове і цивільне керівництво Херсона погано дбає про оборону міста. З міркувань безпеки ми не можемо назвати прізвище. Далі наводимо пряму мову.

Як тільки починається черговий період активних обстрілів Києва, відразу постає проблема укриттів: хтось скаржиться на те, що вони брудні, комусь до них далеко йти, а когось знову не впустили. Ми закликали наших читачів поділитися своїм досвідом перебування в укриттях, щоб узагальнити проблему. Частина співрозмовників цілком задоволена своїми найближчими укриттями, але є й чимало роботи для покращення.

Щодня деокупована частина Херсонщини потерпає від російських атак: прилітають КАБи, артснаряди і все більше й більше БпЛА. Дрони летять на 20 кілометрів у тил, знищуючи все, що рухається, спустошуючи і випалюючи села. Обстрілюючи трасу Миколаїв — Херсон, росіяни намагаються відрізати місто від постачання, ускладнити логістику, витіснити цивільних. Ситуація невпинно погіршується. Якщо на початку року, за офіційними даними, на Херсонщину прилітало близько 1400 ворожих БпЛА щотижня, то в серпні ця кількість сягнула 2708. Показник збиття становить 70–80%.

«На Близькому Сході Росія застосувала війська для “захисту законного уряду та російськомовних громадян”, Німеччина направила зброю та кошти для боротьби проти російського вторгнення, Британський флот у Перській затоці став на захист нафтовидобутку». І це не стрічка новин за останні десятиліття, а лише можливі заголовки до реальних подій, що відбувалися більш як 100 років тому в Ірані під час Першої світової війни. Подій, у центрі яких опинилося троє українців із Галичини. На превеликий жаль, про свої пригоди в Ірані вони залишили вкрай мало свідчень, проте деякі обставини все ж таки можна висвітлити.

Коли йдеться про європейську оборону, інвестори, бізнесмени й політики запитують: які кроки може зробити Європа для підвищення своєї безпеки? Як швидко Європа може переозброїтися? Які можливості для масштабування виробництва надають найбільші європейські оборонні компанії і чи можуть стартапи відігравати більшу роль? Як європейські країни можуть посилити співпрацю і як вони мають взаємодіяти зі США й торговельними партнерами у всьому світі? Чого хочуть і чого можуть досягти уряди й промисловість? Публікуємо огляд перешкод, із якими стикається оборонна промисловість Європи, і сприятливих факторів, які можуть рухати її вперед.