Статті

Хто б не хотів заробляти тисячі доларів, коли майже всю роботу за тебе виконує хтось інший. А якщо цей хтось — генеративний штучний інтелект, що створює еротичний і порноконтент для чоловіків, як правило, іноземців, які готові заплатити за нього сотні доларів?

Жовто-блакитне море прапорців збільшується щодня, обростаючи портретами, лампадками і новими неписаними правилами, яких не всі дотримуються. Але там є люди, які стежать за порядком і намагаються зберігати гідність і рівність для кожного полеглого, чию пам’ять близькі вшанували в центрі української столиці.

Понад мільйон українських дітей перебуває за кордоном після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Діти відвідують місцеві школи, вивчають мови, швидко адаптуються до нового середовища. І, якщо не докладати жодних зусиль, можуть втратити національну ідентичність, забути, хто вони й звідки. Як цьому запобігти?

«Якби всі “Шахеди”, які запускають по тилових містах, летіли на наш напрямок, стримувати кацапа було б набагато важче», — ділиться своїми міркуваннями один із наших колег, який став військовим. Проте за такий розвиток подій можна не хвилюватися. Традиційна російська стратегія окупації передбачає терор цивільних, щоб більшість не мала сили терпіти далі й вирішила припинити спротив. У такому разі воєнна поразка — це справа часу. Тому «Шахеди» і ракети летять на мирні міста.

Наприкінці жовтня минулого року чернігівська вчителька Тетяна Стрихар їхала автобусом, коли почула свист ракети, а потім, коли автобус уже зупинився, побачила спалах і почула вибух. Пізніше вона дізналася, що в наведенні російської ракети підозрюють місцеву 16-річну школярку Софію. Нині дівчина перебуває в СІЗО, де Тетяна відвідує її кілька разів на тиждень.

Ми поговорили з кількома військовослужбовцями, які в цивільному житті працювали аналітиками, про те, що допомагає нашій армії ефективно знищувати ворога і тримати оборону, попри шквал внутрішніх проблем. Це люди з різним військовим досвідом. Посаду і характер служби співрозмовників ми не можемо розкрити з міркувань безпеки. Імена також змінені.

Я Таня. Мені 33 роки. Моєму синові Максиму 9 місяців. Це моя перша і, ймовірно, остання дитина. Мій чоловік служить. І я хочу поділитися своєю історією-рефлексією про те, як це — жити в Києві й виховувати дитину під час великої війни. Моя історія не трагічна. Але бувають дні, як сьогодні, коли земля тікає з-під ніг.

Російські пропагандисти, які працюють на англомовну аудиторію, на повну використовують тему «бусифікації» як доказ «диктатури» в Україні. Мета — дискредитувати допомогу світових демократій країні, що протистоїть російській навалі. Ми дослідили, хто і як поширює такі наративи в соцмережі Х.

«Лікарі не хочуть конфліктувати з керівництвом, тому створюють перепони, щоб ти махнув рукою і перестав добиватися», — каже ветеран Олексій Подолян.Реформа МСЕК мала спростити оформлення інвалідності й зменшити корупційні ризики, але ветерани скаржаться на відмову лікарів видавати направлення, втрату пенсій через технічні збої та зниження групи інвалідності. У МОЗ визнають лише тимчасові технічні труднощі в роботі системи.

Житло на окупованих територіях України росіяни перетворили на засіб шантажу, інструмент тиску на власників та спосіб збагачення для колаборантів. Розібратися, що саме відбувається з майном українців, які виїхали із зони окупації, непросто. Люди не хочуть говорити про це, уникають публічності, щоб не нашкодити собі, бо сподіваються якщо не зараз, то потім, коли закінчиться війна, повернутися на нині окуповані території і таки врятувати своє житло.Read in English