Статті

У серпні Верховний Суд підтвердив: набережна біля житлового комплексу RiverStone у Києві має бути відкрита для всіх. Це рішення стало символічною перемогою киян у боротьбі за право вільно гуляти берегом Дніпра. Адже роками частину набережної незаконно відгороджували парканами, прикриваючись обіцянками благоустрою та аргументами про «безпеку» чи «комфорт мешканців».

Ми проаналізували проросійські телеграм-канали, які писали про вбивство Парубія, і коментарі під ютуб-відео на цю тему. І там, і там синхронно поширювалися схожі наративи й версії.

Без житла, грошей і документів. Мешканці дев’ятиповерхового будинку в Святошині, який російська армія зруйнувала прямим влучанням ракети «Іскандер», протягом місяця не отримували матеріальної допомоги від держави. Навіть акта про стан будинку досі немає. Щоб відновити втрачені документи, доводиться чимало бігати різними кабінетами. Про втрати і життя після російської ракетної атаки нам розповіли члени родини, які вижили тільки тому, що не ночували вдома того дня.

Після публікації нашої статті про те, що росіяни почали просуватися швидше ціною менших втрат, ми отримали багато відгуків. Зокрема, і суб’єктивні спостереження про те, що цього літа співвідношення кількості втрат росіян і українців на війні погіршилося (зазвичай росіян гине значно більше). За приблизними оцінками Texty.org.ua, щоб не програти, на кожного загиблого українця має припадати щонайменше троє мертвих росіян.

В Україні видали сатиричний роман письменника Володимира Даниленка «Та, що тримає небо» про окупацію Бучі та бойові дії на Київщині в лютому-березні 2022 року.Попри те що йдеться про трагічні події, вони описані саме в жанрі сатиричного роману. З дохристиянських часів в Україні існувала традиція сміятися в обличчя смерті. Достатньо пригадати сцену з фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського про веселу гулянку біля померлого Івана.

В останній день літа біля напівзруйнованого будинку на вулиці Бориспільській у Дарницькому районі було тихо і майже безлюдно, чергували поліцейські й працівники ДСНС.Хоча вранці того дня там збиралися вцілілі мешканці, друзі, родичі й близькі загиблих, щоб попрощатися з мамою Надією та донькою Ангеліною Галич, які загинули у своїй квартирі 28 серпня внаслідок прямого влучання російської ракети в п’ятиповерхівку. Вони були поміж 23 загиблих того дня мешканців будинку. Серед жертв четверо дітей.

На Закарпатті прикордонники безпідставно затримали науковців-екологів, які приїхали в експедицію для вивчення біорізноманіття, звинувативши їх у спробі незаконного перетину державного кордону. Постанову ДПСУ скасував суд. І такі випадки в роботі прикордонної служби, як ми дізналися, не поодинокі.

«Порівнювати український “Пласт” із російськими “Орлятами” чи “Юнармією” — це як порівнювати примітивний польовий телефон “тапік” з айфоном», — вважає Юрій Юзич, історик, ветеран і колишній голова наглядової ради “Пласту”.У чому саме полягає ця різниця, які принципи закладені в “Пласті”, що не так із терміном “національно-патріотичне виховання”, чому “Пласт” важливий для України, чому туди так важко потрапити і що заважає організації масштабуватися?

Росія значно активізувала свою кампанію саботажу, диверсій та інших гібридних атак проти країн Європи. Мета цих дій — дестабілізувати європейські уряди, підірвати громадську підтримку України та послабити колективну здатність НАТО і ЄС реагувати на російську агресію. Про це йдеться в новому звіті «Масштаб російських диверсійних операцій проти критичної інфраструктури Європи» британського аналітичного центру IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень).

Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові робочі місця, більше доходів у локальних виробників і більше податків до бюджету. Протягом останніх чотирьох років, попри війну з Росією, Україна дедалі більше відмовляється від імпорту їжі, розвиваючи своє виробництво. Проте наскільки ми досягли незалежності від імпорту їжі й скільки ще державі потрібно вкластися?