"Голос за кадром" описує росіян красномовно: "кацап'юги ... дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами", "кацапидла", "вошива кацапня". Може у тодішньому селі так і говорили, але автор це пише сьогодні і від свого імені. І ніяких нюансів. Нещодавно польський кінорежисер Єжи Гофман, котрий за словами письменника Василя Шкляра мав би працювати над екранізацією «Чорного Ворона» несподівано для багатьох українців заявив, що не буде цим займатися і пояснив відмову досить різко: «твір ксенофобський». ТЕКСТИ спробували подивитися на роман очима людини котра послідовно пропагує гуманістичні цінності і звернулися з проханням проаналізувати «Ворона» до Євгена Лакінського. Автори: Євген Лакінський, Орест Зог

Чи чогось варті самокопання наших авторів і їх постійне звернення до історичної тематики? Взагалі чого варта сучасна українська література, чи привносить вона щось нове у цей світ? Для розуміння відповіді на ці питаня важливий погляд з боку. І ТЕКСТИ звернулися до британця, котрий перекладає і досліджує українську літературу. УкрСучЛіт оцінював: Уїллеам Блакер, Кембрідж

Як і годиться нормальній політизованій літературній дискусії, в скандалі з книжкою Василя Шкляра „Залишенець” і Шевченківською премією обговорюють переважно не саму книгу, а що хто з її приводу сказав. Спробую долучитися до тих нечисленних ораторів, які цю добру традицію намагалися перервати. Отже, про що суперечка? Чи справді книжка така гарна? Чи справді така зла й ксенофобська? Чи справді надто проста і „чорно-біла”? Чи варта вона врешті-решт такої уваги? Автор: Олег Коцарев