Український дипломат, ексміністр закордонних справ Павло Клімкін дав велике інтерв'ю Суспільному. ТЕКСТИ обрали найцікавіше з розмови й впорядкували у вигляді прямої мови Клімкіна.

Президент Китаю Сі Цзіньпін у п'ятницю презентував грандіозний план розвитку Центральної Азії − від розбудови інфраструктури до стимулювання торгівлі, взявши на себе нову роль лідера в регіоні, який традиційно був російською сферою впливу.

Що змушує США уважно вираховувати обсяг допомоги України? Ключове — ми воюємо з їхнім слабшим глобальним конкурентом. Навіть до масштабного вторгнення Російської Федерації американські військові з тривогою спостерігали за зростанням міці КНР та жалілися на високі ризики в потенційному конфлікті навколо Тайваню. Оскільки вже нині економіка КНР за паритетом купівельної спроможності помітно перевищує американську, варто оцінити сторони в боротьбі за місце "головної" держави світу та зрозуміти, що з цього випливає для України.

Колумніст The Washington Post лауреат Пулітцерівської премії Джордж Ф. Вілл пише про те, як повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло на геополітичний простір. Наводимо дещо скорочений переклад тексту.

Україна воює за власне існування як незалежної держави. Росія за можливість зберегтися у анахронічній формі грабіжницької імперії. Втім у війни набагато більше учасників. Тих, хто поставляє «Хаймарси» нам. Інших, хто продає «Шахеди» ворогу. Тих, хто допомагає Україні фінансами та матеріалами. І тих, хто насилає українцям гуманітарну допомогу і, одночасно, подвоює обсяг торгівлі з Росією. Щоб краще оцінити їх мотиви, варто поглянути на глобальні процеси, які стоять за цією війною.

Історик і політолог, дослідник античних воєн і військових стратегій, викладач Університету Північної Кароліни д-р Брет К. Деверо у своєму блозі пояснює, чому НАТО – попри можливі обіцянки – навряд закриє небо над Україною і чи стане повноцінною стороною війни з Росією. Ми переклали фрагмент однієї з його публікацій на цю тему.

Зараз німецькі медіа та експертне середовище набагато більше підтримують ідеї допомоги Україні, ніж уряд. Вперше за багато десятиліть у ФРН говорять про речі, які раніше були неможливими. Активно обговорюються допомога Україні, надання зброї, критика політики німецького уряду щодо РФ, яка де-факто веде до війни й умиротворення агресора. Це робить навіть журнал «Шпігель», традиційно скептичний щодо європейської та насамперед трансатлантичної архітектури безпеки.

У разі провалу переговорів із Заходом щодо "гарантій безпеки" Росія погрожує вжити такі заходи, як розміщення військової інфраструктури РФ на Кубі та у Венесуелі.

Північноатлантична рада оприлюднила заяву, в якій попереджає Росію про наслідки у разі агресії проти України та покладає на неї відповідальність за нинішню напругу, а також наголошує, що РФ не має жодного права втручатися в будь-які питання членства України в Альянсі – це стосується виключно самовизначення України.

Росія своїми діями дестабілізувала не лише Україну, не лише Європу, а й увесь світ – оскільки йдеться про демонстративну агресивну поведінку ядерної держави.