Фешн-фотограф Аліса Бережна (Alice BERG, Франція) зробила серію фото, якими закликає припинити насилля в Україні. Приводом для фотопроекту стало побиття учасників протестів у Києві.

16 листопада неподалік Парижу, у містечку Санліс (там жила українська королева Франції Анна Ярославна) відкриють двері нової церкви УГКЦ – храм святих Бориса і Гліба, який нещодавно придбала українська Єпархія святого Володимира в Парижі.

Французький комедійний фільм 2011 року про рабство на Антильських островах. Автори (вони ж головні актори) торкнулися дуже трагічної і болючої теми. І зло сміються з абсурду, що оточував і оточує міжнаціональні відносини.

Французький комедійний фільм 2011 року про рабство на Антильських островах

Почнемо по порядку. Бабусю Едіт Піаф звали Емма Саїд Бен Мохамед (вона марокканського походження). Тато Александра Дюма - генерал французької армії - народився на Saint-Domingue (сучасне Гаїті). Мати його було чорношкірою рабинею. Шарль Азнавур - як відомо - вірменського походження. Батьки Клода Лелюша - євреї з Тунісу.

Гротеск Депардьє дав привід французам згадати усі гріхи Росії і Путіна. Одне видання цікавиться, що ж власне має робити міністр культури Мордовії, яким запропонували стати Депардьє. Й іронізує, що попри «табірну» репутацію республіки (а саме там сидить Надія Толоконнікова з Pussy Riots), культура там таки є і міністр має захищати ерзянську і мокшанську мови.

Президент Росії Володимир Путін підписав указ про прийняття до громадянства Російської Федерації французького актора Жерара Депардьє.

Які асоціації зазвичай виникають у вас зі словом “електричка”? Так, здебільшого це – бруд, холод, натовпи, шкарпетки і газети на продаж. В Парижі тим часом запустили приміську електричку, інтер’єр якої нагадує швидше Версальський палац, ніж громадський транспорт. Стелі вагонів прикрашають твори мистецтва, а всередині можна побачити стелажі з книгами та шкіряні крісла. Потяг їде з Парижу до Версалю.

В Україні, Болгарії, Гвінеї-Бісау, Чорногорії, Бірмі, Північній Кореї, Афганістані та Венесуелі національні інтереси переплетені з інтересами організованої злочинності.

Наступної неділі у Франції відбудуться президентські вибори. Але не залежно від того хто переможе проблеми країни настільки глибокі, що прізвище президента мало, що змінює. Що буде, коли слава більше не сяє, а національна ідентичність слабшає. Якщо основи Франції — єдина культура та спільний спадок — розпадаються? Середній клас у Франції, переслідує «відчуття неминучого зникнення». Зарплати не зростають достатньо швидко з 1980-их; соціальні ліфти не працюють; безробіття зростає, руйнуючи життя людей, позбавлених підтримки родини; придбати нерухомість неможливо; перспективи забезпеченої старості зникають із року в рік. «Чи можна врятувати Францію?» стаття Мішеля Ґурфінкеля з'явилась в травні 2007 року в журналі «Commentary». Автор присвятив її виборам Президента Франції, які відбувались того ж року, але поставлене в ній питання та охоплене коло проблем актуальні і сьогодні.