"Спасіба нашим лідєрам, что нам єсть на кого положиться", - лунає з трибуни. "… Єсть на кого лєчь", - додає маніфестант напідпитку поряд зі мною, хтиво позираючи на ораторку. До парламентських виборів залишилося два роки. Політики почали створювати альтернативну реальність, у яку збираються занурити свою "цільову аудиторію" - і для переконливої картинки збирають проплачені мітинги. Це явище банальне. Але в останні місяці їх стало так багато, що оминути їх не вийде.

Регіональні телеканали «М-студіо» та «Перший кабельний» змінили власників і це, мабуть, стало найбільш помітною подією у місцевому медійному просторі за останні роки. Ще б пак – адже на Закарпатті власники торгують своїми ЗМІ не часто, особливо у реаліях, коли медіаактив розглядається більше не як бізнес-проект, а інформаційний рупор для пропаганди ідей, партій, персоналій. Власне, досліджуючи тему власників закарпатських телеканалів, не може не дивувати, що інформація про них доволі закрита. Втім, зацікавленому можна знайти різні докази, що підтверджують здогадки про справжнього господаря того чи іншого ТВ-ресурсу. Наприклад, кількість згадок про Медведчука на «Першому кабельному» уже дає підстави робити певні висновки. А для чого в області створено телеканал «Сіріус» – наразі ще загадка.

"Моєю улюбленою була кампанія в Чикаго - де ми купили рекламу на транспорті. Розмістивши серію образливих реклам на автобусах і в метро, я зі свого офісу по черзі то телефонував до Чиказької транспортної адміністрації із обурливими скаргами, то писав розлючені листи до міських посадовців, ставлячи в копію журналістів. Зрештою, під цим тиском вони оголосили, що заборонять нашу рекламу й повернуть гроші. Тоді ми оприлюднили прес-реліз із засудженням цього боягузливого рішення. Я ніколи не отримував стільки уваги від ЗМІ", - розповідає крайньо-правий діяч.

Найбільше чиновники полюбляють читати і дивитися про себе на Сумщині. Відповідно, і місцева телекомпанія Академ TV заробила у 2016 році 559 тисяч гривень, надаючи "інформаційні" послуги чиновникам. Сумським телевізійникам у спину дихає телекомпанія із Шостки, яка умудрилася продати свої послуг місцевим бонзам на 533 тисячі гривень! Ми дослідили, скільки грошей місцева влада витратила 2016 року, щоб вихвалятися у ЗМІ.

Кремлівська машина пропаганди невтомно клепає «альтернативну реальність» з 2014 року. Ми вирішили прослідкувати, з якою швидкістю поширюються заяви міністра закордонних справ РФ Лаврова і хто це робить. Лаврова неодноразово ловили на брехні, він — живий генератор фейків. Ми взяли свіжу новину: його заяву про те, що «Порошенко постійно контактує з Путіним»

Місцева влада може платити за висвітлення своєї діяльності, а для місцевих ЗМІ такі гроші можуть стати джерелом додаткового доходу. Загалом, це нормальна практика, але при одній умові – споживач інформації попереджений, що матеріал офіційно замовлений. Медіа не завадило б поінформувати, скільки вони отримують від влади, адже це, зрештою, публічна інформація за визначенням закону.

Обурення захисників “Дождя” вкотре показує інтелектуальну залежність колонії від метрополії. Просто одні залежать від російської “Росії 24” та Кісєльова, а інші - від російського “Дождя” та Собчак. Ретранслювання російських пропагандистських меседжів навіть через «Дождь» вбивче у прямому сенсі, бо мобілізує когось блокувати колони з українськими військовими, а когось і брати до рук зброю та воювати проти міфічної “Хунти”

Державний телеканал "Россия 24" спробував завербувати журналіста впливової британської газети The Times Макса Такера для проведення інформаційної спецоперації проти президента України Петра Порошенка.

Після провалу референдуму в Італії, який відбувся цими вихідними, прем’єр-міністр країни Матео Ренці піде у відставку. Адже конституційні зміни, які він підтримував - провалилися. Тепер є три шляхи: відставка глави уряду, усього кабінету міністрів, або розпуск парламенту. І всі вони означають для Італії нестабільність. Як спрацювала на такий результат у країні прокремлівська опозиція, і чому їй це вигідно - читайте розслідування BuzzFeed.

Результат війни стане долею країни. Всі нинішні українські події мають значення тільки в одному: наближають вони перемогу чи, скоріше, запобігають розгрому. Та й про що писати зараз, як не про війну - війну в окопах або її прояви у тилу? Проте "вся правда" про війну, остаточна і глибинна, може бути могутнім засобом ослаблення армії, навіть цілком боєздатної.