Великі телеканали, а вони усі належать олігархам, активно лобіюють послаблення заборони на трансляцію фільмів за участі антиукраїнських діячів. Після зустрічі з Володимиром Гройсманом вони надіслали на ім’я прем’єр-міністра спільний лист із закликом прийняти ними ж розроблений проект постанови Кабміну. У разі втілення цієї ідеї ми можемо побачити на наших екранах масу нині заборонених до публічного показу фільмів. Просто тому, що діячі, через яких цей показ заборонено, вже не вважатимуться такими, що загрожують нацбезпеці.

Ми є те, що ми їмо. Ми є тими, які новини споживаємо, інформація якого характеру нас оточує. Боротьба між зрадою та перемогою, між реформами та інфляцією, між новинами з АТО та пошуками шляхів до миру, і все це - на тлі новинної стрічки, кількість кримінальної хроніки в якій переконує в небезпечності навколишнього світу. Десь має бути і світло в кінці тунелю сьогоднішнього інформаційного простору.

В умовах інформаційної війни намагаються дезорієнтувати не лише аудиторію, але й самих журналістів. Наприклад, надсилати завідомо неправдиву інформацію, підроблювати листи прес-служб, наводити на підставних інформаторів. Тому в редакціях повинні стежити не лише за дотриманням журналістських стандартів, але й за дотриманням правил цифрової безпеки. Журналісти стають мішенями інформаційних атак, небезпеку яких не варто недооцінювати.

Журнал TIME вибрав персоною року колективного «порушника мовчання» — тих, хто відкрито заявив світові про домагання, зокрема, у Голлівуді.

Під словом «об’єктивність» ховається найбільш небезпечна омана, в яку колись вірили журналісти. Дуже часто її помилково плутають із незалежністю і неупередженістю. До того ж, цей стереотип дуже стійкий, оскільки здається дуже простим і доступним. Він небезпечний, тому що це найбільша брехня, яку ви говорили публічно. До того ж, це ілюзія, адже об’єктивності не існує.

Поки правоохоронці та ЗМІ намагалися з’ясувати подробиці інциденту, інтернет заполонили десятки і сотні повідомлень з фальшивою інформацією.

"Спасіба нашим лідєрам, что нам єсть на кого положиться", - лунає з трибуни. "… Єсть на кого лєчь", - додає маніфестант напідпитку поряд зі мною, хтиво позираючи на ораторку. До парламентських виборів залишилося два роки. Політики почали створювати альтернативну реальність, у яку збираються занурити свою "цільову аудиторію" - і для переконливої картинки збирають проплачені мітинги. Це явище банальне. Але в останні місяці їх стало так багато, що оминути їх не вийде.

Регіональні телеканали «М-студіо» та «Перший кабельний» змінили власників і це, мабуть, стало найбільш помітною подією у місцевому медійному просторі за останні роки. Ще б пак – адже на Закарпатті власники торгують своїми ЗМІ не часто, особливо у реаліях, коли медіаактив розглядається більше не як бізнес-проект, а інформаційний рупор для пропаганди ідей, партій, персоналій. Власне, досліджуючи тему власників закарпатських телеканалів, не може не дивувати, що інформація про них доволі закрита. Втім, зацікавленому можна знайти різні докази, що підтверджують здогадки про справжнього господаря того чи іншого ТВ-ресурсу. Наприклад, кількість згадок про Медведчука на «Першому кабельному» уже дає підстави робити певні висновки. А для чого в області створено телеканал «Сіріус» – наразі ще загадка.

"Моєю улюбленою була кампанія в Чикаго - де ми купили рекламу на транспорті. Розмістивши серію образливих реклам на автобусах і в метро, я зі свого офісу по черзі то телефонував до Чиказької транспортної адміністрації із обурливими скаргами, то писав розлючені листи до міських посадовців, ставлячи в копію журналістів. Зрештою, під цим тиском вони оголосили, що заборонять нашу рекламу й повернуть гроші. Тоді ми оприлюднили прес-реліз із засудженням цього боягузливого рішення. Я ніколи не отримував стільки уваги від ЗМІ", - розповідає крайньо-правий діяч.

Найбільше чиновники полюбляють читати і дивитися про себе на Сумщині. Відповідно, і місцева телекомпанія Академ TV заробила у 2016 році 559 тисяч гривень, надаючи "інформаційні" послуги чиновникам. Сумським телевізійникам у спину дихає телекомпанія із Шостки, яка умудрилася продати свої послуг місцевим бонзам на 533 тисячі гривень! Ми дослідили, скільки грошей місцева влада витратила 2016 року, щоб вихвалятися у ЗМІ.