Зброя в руках бандита — зло. Зброя в руках правоохоронця, який захищає від бандита, — добро. «Токсичний» контент в руках журналіста або політика є інформаційною зброєю, тобто, засобом поширення ідеології, підтримки власної та боротьби з ворожою. Чим породжена токсичність у медіа та як їй протидіяти, говорили на Львівському медіафорумі.

Вищі урядовці мають відреагувати на появу ворожого вкиду в інформпростір протягом години. Якщо не запустити контрповідомлення, не приготувати відеоролики, фільми чи хоча б картинки через шість годин, протидія безнадійна. На відміну від інших владних режимів у Азії, Тайвань вирішив боротися з пошестю дезінформації, не вдаючись до цензури чи обмежень. Він намагається зберегти чесність та демократичність ЗМІ на противагу своєму значно більшому опоненту Китаю, який жорстко контролює власні медіа й має змогу посіяти хаос у відкритій медійній системі Тайваню.

Російські втручання у вибри - це “гра в довгу”: чимало цих методів тією чи іншою мірою застосовуються задовго до самих виборів, а впродовж виборчих кампаній їх лише підсилюють. Європейський союз створив спеціальний веб-сайт euvsdisinfo.eu, котрий відстежує російські дезінформаційні операції по всьому світу. Ми переклали звідти аналітичний матеріал про методи впливу Росії на вибори за кордоном і додали українські приклади.

Політичні і новинні програми на ТБ не мають нічого спільного з незалежною журналістикою, свободою слова і вільним обміном думок. Українців примушують жити у сконструйованій реальності, й переглядаючи різні канали, неможливо розібратися, що насправді відбувається в країні. Суть подій тоне у демагогії, нав’язаних власником рамках, місиві з чорнухи й кримінальної хроніки. Це все також не має нічого спільного з бізнесом. Ліцензії на мовлення в цих умовах можна порівняти з ліцензіями на право додавати віруси гепатиту в питну воду — і роздавати її людям, щоб потім продати ліки. А інформація в сучасному світі цінна не менше, ніж чиста вода.

«Суспільне телебачення» – це потужна машина. Воно має 5 загальнонаціональних теле- і радіо каналів: UA:Cуспільне, UA:Культура, UA:Українське радіо, Радіо Культура, Радіо Промінь. А також – 23 філії і, відповідно, регіональні радіо- та телеканали. До старту реформ все це добро належало державі і контролювалося київськими та місцевими чиновниками. Якість контенту була нижче плінтуса, а регіональні новини переповнені замовними матеріалами. В результаті реформ вдається зменшувати вплив чиновників, але програми здебільшого й досі нудні та нецікаві.

Ми дослідили, хто найбільше ходив на ефіри телеканалів NewsОne, 112 та Espreso протягом останніх чотирьох років. Перший – явно реакційний, другий – приховано реакційний, третій – прогресивний. “Носій повідомлення сам є повідомленням» – цей відомий принцип, сформульований дослідником ЗМІ Маршалом Маклуеном, можна застосувати для аналізу українських телеканалів. Аби зробити узагальнений висновок про те, що вони повідомляють, можна не переглядати всі ефіри від початку й до кінця – достатньо подивитися, хто, коли і з якою частотою на ці ефіри ходив.

Одним із видів маніпуляцій, до яких удаються свідомо чи несвідомо представники ЗМІ, є хибна аргументація. Розповідаємо, що це таке та як її розпізнати.

Анонімка Марія М. поїхала в Туреччину відпочивати і цілу ніч не відповідала на дзвінки чоловіка. Таке написав фейсбук-користувач, стверджуючи, що Марія - його дружина. Новина в соцмережі розійшлася сотнями репостів. ТЕКСТИ разом з ІМІ створили навчальну гру про маніпуляції у медіа. Зіграйте й ви - і побачите, до яких маніпуляцій вдаються не надто сумлінні журналісти, щоб збільшити аудиторію.

Ми збудували глибоку нейромережу й навчили її виявляти маніпулятивні новини в інформаційному потоці. Застосувавши цей інструмент, ми зробили рейтинг маніпулятивних сайтів із так званого «третього ешелону», або, по-іншому — «зливних бачків». Сукупно такі сайти збирають понад 50 мільйонів візитів щомісяця, — а це аудиторія в кількасот тисяч людей щодня. Для порівняння, «Українська правда», за даними SimilarWeb, збирає 15 мільйонів. Ці сміттєві видання є поживним середовищем для російської пропаганди. Тут усе купується й продається, часто публікуються абсолютно дикі пояснення того, що відбувається.

У нинішньому світі новини бувають дуже різної якості — як-от, скажімо, і їжа. «Як це?» — може запитати непідготовлений читач. Усе просто: у низькоякісних новинах непорядні журналісти та редактори використовують брехню, емоційну накрутку, заголовки, які не відповідають дійсності. Як відрізнити якісні новини від отруйного шлаку? Треба діяти приблизно так само, як і з їжею. Відомі бренди дбають про репутацію й не продають споживачам зіпсутого продукту. Справедливо це й для новин. Аби зрозуміти, які видання працюють якісно, а які згодовують аудиторії все, що заманеться, Інститут масової інформації та «Тексти» дослідили стрічки новин ТОП-50 українських інформаційних сайтів.