Зеленський: "Я за крісло не тримаюсь. Поміняємося місцями?" Журналістка (радісно): "Запросто!" Зеленський дивиться на журналістку. Журналістка дивиться на Зеленського. Обоє напружено мовчать. Журналістка (неохоче): "Але ж наче законодавство не дозволяє..." Зеленський (полегшено зітхає).

Вчені розробили штучний інтелект, який спеціалізується на фейкових новинах – він може розпізнавати їх, але також і генерувати свої. Для цього достатньо ввести логічний заголовок, – передає ІМІ.

Тексти розробили інтерактивний інструмент, котрий показує, як змінювались теми російської дезінформації на українських "лайно-сайтах" та на сайтах з ОРДЛО. Графіка буде оновлюватися щотижня. Найбільше дезінформації стосується війни, позачергових виборів до Верховної Ради, президента, а також абстрактної тези про те, що Україна - це “failed state” (недодержава).

Чи й справді тупі люди більш схильні голосувати за популістські партії? І чи здатен цей ефект тривати роками або навіть десятиліттями? Нове дослідження пов’язує перегляд розважальних телеканалів в Італії з підтримкою Сильвіо Берлусконі та інших популістів.

Зброя в руках бандита — зло. Зброя в руках правоохоронця, який захищає від бандита, — добро. «Токсичний» контент в руках журналіста або політика є інформаційною зброєю, тобто, засобом поширення ідеології, підтримки власної та боротьби з ворожою. Чим породжена токсичність у медіа та як їй протидіяти, говорили на Львівському медіафорумі.

Вищі урядовці мають відреагувати на появу ворожого вкиду в інформпростір протягом години. Якщо не запустити контрповідомлення, не приготувати відеоролики, фільми чи хоча б картинки через шість годин, протидія безнадійна. На відміну від інших владних режимів у Азії, Тайвань вирішив боротися з пошестю дезінформації, не вдаючись до цензури чи обмежень. Він намагається зберегти чесність та демократичність ЗМІ на противагу своєму значно більшому опоненту Китаю, який жорстко контролює власні медіа й має змогу посіяти хаос у відкритій медійній системі Тайваню.

Російські втручання у вибри - це “гра в довгу”: чимало цих методів тією чи іншою мірою застосовуються задовго до самих виборів, а впродовж виборчих кампаній їх лише підсилюють. Європейський союз створив спеціальний веб-сайт euvsdisinfo.eu, котрий відстежує російські дезінформаційні операції по всьому світу. Ми переклали звідти аналітичний матеріал про методи впливу Росії на вибори за кордоном і додали українські приклади.

Політичні і новинні програми на ТБ не мають нічого спільного з незалежною журналістикою, свободою слова і вільним обміном думок. Українців примушують жити у сконструйованій реальності, й переглядаючи різні канали, неможливо розібратися, що насправді відбувається в країні. Суть подій тоне у демагогії, нав’язаних власником рамках, місиві з чорнухи й кримінальної хроніки. Це все також не має нічого спільного з бізнесом. Ліцензії на мовлення в цих умовах можна порівняти з ліцензіями на право додавати віруси гепатиту в питну воду — і роздавати її людям, щоб потім продати ліки. А інформація в сучасному світі цінна не менше, ніж чиста вода.

«Суспільне телебачення» – це потужна машина. Воно має 5 загальнонаціональних теле- і радіо каналів: UA:Cуспільне, UA:Культура, UA:Українське радіо, Радіо Культура, Радіо Промінь. А також – 23 філії і, відповідно, регіональні радіо- та телеканали. До старту реформ все це добро належало державі і контролювалося київськими та місцевими чиновниками. Якість контенту була нижче плінтуса, а регіональні новини переповнені замовними матеріалами. В результаті реформ вдається зменшувати вплив чиновників, але програми здебільшого й досі нудні та нецікаві.

Ми дослідили, хто найбільше ходив на ефіри телеканалів NewsОne, 112 та Espreso протягом останніх чотирьох років. Перший – явно реакційний, другий – приховано реакційний, третій – прогресивний. “Носій повідомлення сам є повідомленням» – цей відомий принцип, сформульований дослідником ЗМІ Маршалом Маклуеном, можна застосувати для аналізу українських телеканалів. Аби зробити узагальнений висновок про те, що вони повідомляють, можна не переглядати всі ефіри від початку й до кінця – достатньо подивитися, хто, коли і з якою частотою на ці ефіри ходив.