Одним із болючих питань фронту є утримання еспешок — спостережних пунктів на відстані від основних позицій. Щоб дістатися до них, доводиться долати кілометри під ворожими обстрілами, а потім проводити в норах тижні й місяці. Постачати СП припасами важко, а вивозити поранених звідти вкрай небезпечно. Із розвитком безпілотних систем утримання еспешок стало недоцільним, вважають деякі українські військовослужбовці.

Військовий-доброволець з бекграундом аналітика в цивільному житті та дописувач Texty.org.ua поділився своїм відгуком на статтю "Як військові ставляться до Сирського? Вони ненавидять систему брехні й залякування, створену ним"."Совок" в армії був і при головнокомандувачі Залужному, пояснює наш автор. Але тоді у війську було багато мотивованих добровольців, які компенсували його і забезпечували інший рівень рішень і спілкування у своїх підрозділах. При Сирському "компенсаторів" майже не залишилося, тому "совок" розквітнув.

Після того як призначені Сирським комбриги розставили своїх людей на посади командирів батальйонів, а ті — своїх командирів рот, вимальовується зовсім сумна картина. Принаймні в піхоті.

Українці воюють проти росіян якістю та індивідуальною мотивацією. Кількістю не вийде: нас значно менше. Якщо командир підрозділу чи побратими руйнують мотивацію, боєць шукатиме можливість перейти туди, де так не роблять. Переведення, які раніше нагадували карколомний квест і тривали місяцями, тепер спростили: з’явилася відповідна функція в застосунку «Армія+». Однак не минуло й року, як уряд знову запроваджує зміни, які разом із позитивом несуть і певну шкоду бійцям, а також створюють можливості для свавілля окремих командирів. Про ці зміни розповідає Олексій Ткаченко, військовослужбовець ЗСУ з 2022 року.

Сучасна війна змінила характер бойових поранень: ключова причина загибелі — масивна кровотеча з великих артерій. До 80% поранених потребує невідкладних операцій.Костянтин Гуменюк, полковник медичної служби, головний хірург ЗСУ, розповідає про найпоширеніші бойові травми, малоінвазивні операції, використання сучасних технологій і про те, як складність евакуації впливає на статистику ампутацій.

На публікацію Texty.org.ua про те, як можна залучати добровольців з-за кордону до Збройних сил України відгукнувся один з наших дописувачів, який служить в армії з лютого 2022 року.Кумівство, «совок» в управлінні та ігнор фаху іноземців (артилерія, БПЛА) зводять їхню мотивацію нанівець, вважає автор. І пропонує рішення: дати іноземцям можливість отримувати посади командирів середньої ланки, максимально використовувати їхній бойовий досвід у різних сферах (у тому числі залучати як інструкторів), забезпечити мовну інтеграцію й спростити легалізацію та можливість отримання громадянства для охочих.Нижче публікуємо його спостереження та пропозиції.

Тиждень тому Texty.org.ua опублікували колонку військової кореспондентки Анни Калюжної «Штурмовий полк Х і далі вбиває своїх людей». Чому масштабування штурмових військ — катастрофа». Через дві години після публікації авторці зателефонував керівник управління штурмових підрозділів ЗСУ, командир 33-го окремого штурмового полку Валентин Манько, який не погоджувався з викладеними аргументами.Нижче публікуємо нашу розмову, у якій ми запитали в командира про застосування сили і ям у підрозділах, про те, навіщо в штурмовиків забирають телефони та яку роль у полку відіграє Сергій Коротких, або Боцман, якого пов’язували з неонацистськими організаціями РФ. Також подискутували, які підрозділи треба поповнювати в першу чергу.

Наявні штурмові підрозділи звільняють у середньому по кілька сіл за місяць протягом останніх пів року. Але це відбувається в результаті застосування невиправдано суворих методів примусу й ціною незрівнянно більших втрат порівняно з бригадами Сухопутних військ, а також завдяки тому, що ці підрозділи отримують у рази, а іноді в десятки разів більше поповнення, ніж середньостатистична бригада Сил оборони.

Ветеран Гліб Бітюков в блозі на УП пише про те, що українська армія розрослася, але фундаментом цієї велетенської надбудови є простий солдат в окопі. Texty.org.ua передруковують колонку автора у повному обсязі.

Після публікації нашої статті про те, що росіяни почали просуватися швидше ціною менших втрат, ми отримали багато відгуків. Зокрема, і суб’єктивні спостереження про те, що цього літа співвідношення кількості втрат росіян і українців на війні погіршилося (зазвичай росіян гине значно більше). За приблизними оцінками Texty.org.ua, щоб не програти, на кожного загиблого українця має припадати щонайменше троє мертвих росіян.