Чи можна зупинити самознищення чарівного Закарпаття?
Коли у сонячний передноворічний день ти з гарним настроєм піднімаєшся у гори на хребті Синяк, то отримуєш шок від вигляду декількох гектарів вирубленого на вершині лісу. Пейзаж із пеньками і поваленими залишками дерев нагадує образи з фотографій закатованих голодомором і в концтаборах співвітчизників. У цей момент ти гостро відчуваєш загрозу втрати світу, що належить тобі, як громадянину України від народження. Відчай, гнів, ненависть до краю заповнюють свідомість. Ти бажаєш лише одного - справедливого покарання тим, хто знищує життя. А трохи пізніше, коли опановуєш емоції замислюєшся над причинами того, що відбувається на Закарпатті.
читати повністю