Подвійна мета: навіщо Росія атакує великі газові сховища в Україні, — CEPA
Росія вже давно націлилася на ключові об'єкти енергетичної інфраструктури України, але останні події є набагато серйознішими та набагато більш руйнівними. Про це пишуть дослідники Центру аналізу європейської політики (CEPA) Бенджамін Шмітт та Аура Сабадус. Texty.org.ua публікують ключові висновки експертів.
Аналітики зазначають, що окрім руйнівних атак на енергетичну систему України, РФ намагається знищити газотранспортну інфраструктуру.
Насамперед Росія націлена на великі газові сховища на Заході України, що містять газ для Центральної та Західної Європи. Ця кампанія РФ охоплює удари по українській системі підземного зберігання природного газу (ПСГ), що експлуатує Нафтогаз, зокрема по сховищу у Львівській області 11 квітня.
Дивіться також: Обстріли енергосистеми 8–11 квітня: які об'єкти атакували росіяни (КАРТА)
"Атаки Росії мають подвійну мету. По-перше, вони ще більше загострюють внутрішню енергетичну кризу в Україні саме тоді, коли Київ починає щорічну весняну кампанію з накопичення газу, щоб допомогти країні пережити зиму 2024-25 років.
По-друге, ця кампанія ще раз підкреслює енергетичну зброю Москви проти решти Європи, враховуючи, що ці сховища були частково заброньовані європейськими газовими трейдерами, в тому числі на 2,5 млрд куб. м лише у 2023 році, що становить близько 10% від потужностей українських сховищ.
Ці атаки вперше свідчать про те, що такий значний сегмент загальної газової мережі України, на який покладаються не лише українці, а й кілька інших європейських країн, зазнав прямого нападу з боку путінських сил", — йдеться у статті.
Експерти нагадують, що хоча протягом останніх двох років Кремль досить невибірково атакував об'єкти електромереж та електростанцій, один важливий компонент енергетичної інфраструктури залишався майже непошкодженим: українська газотранспортна система (ГТС). Це стратегічний актив, на який Росія все ще покладається для постачання газу європейським споживачам згідно з чинним контрактом, підписаним між Нафтогазом і контрольованим Кремлем Газпромом ще у 2020 році.
"Угода 2020 року була укладена на п'ять років безперервного транзиту російського газу через ГТС; термін її дії спливає в грудні. Це означає, що Європа знову стоїть перед кінцем історичної ролі України як головного європейського транзитера російського газу.
Українські посадовці сповнені рішучості відмовитися від тривалої ролі Києва як транзитера російського газу до Європи, включаючи березневу заяву міністра енергетики України Германа Галущенка про те, що «...ми не плануємо укладати жодних додаткових угод або продовжувати цю [чинну] угоду».
Попри це, політичний крок Києва, ймовірно, зіткнеться як з політичними, так і — залежно від продовження військових ударів з боку Росії — з технічними перешкодами", — пишуть аналітики.
Вони наголошують, що українська ГТС — це не один трубопровід, а розгалужена мережа газопроводів великого діаметра і високого тиску, деякі з яких здійснюють транзит газу через основні магістральні газопроводи з Росії до Європи, одночасно забезпечуючи необхідний тиск для транспортування газу в менші розподільчі мережі до українських кінцевих споживачів.
"Україна заявляє, що газотранспортна система і підземні сховища газу працюватимуть, навіть якщо транзитна система припинить свою роботу. Проте, якщо основні магістральні газопроводи ГТС стануть мішенню для росіян, пошкодження можуть поставити під сумнів цю оцінку, а також завдати шкоди внутрішній енергетичній безпеці України", — зазначається в публікації.
Дослідники CEPA прогнозують, що деякі європейські держави тиснутимуть на Київ, щоб він продовжував «бізнес як завжди» з Москвою. І хоча частка Росії в імпорті ЄС впала з 33% до менш ніж 10% з кінця 2021 до кінця 2023 року, вартість поставок газу майже не змінилася завдяки зростанню цін.
"Природно, що Київ прагне покласти край цим неспокійним відносинам, які не лише підживлюють російську військову машину, а й неодноразово використовувалися для політичного шантажу, часто залишаючи споживачів без опалення в морозні зимові місяці", — пишуть експерти.
Вони нагадують, що у 2022 році, всього через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення, Росія розв'язала найбільшу енергетичну кризу в Європі за останній час, різко скоротивши постачання газу своїми основними трубопровідними маршрутами. Таким чином країна-агресорка намагалася змусити Захід зменшити військову та гуманітарну підтримку України.
У відповідь ЄС пообіцяв поступово припинити імпорт російського газу до блоку не пізніше 2027 року, а понад десяток великих європейських покупців подали на Газпром до суду за невиконання своїх контрактних зобов'язань.
"Але, хоч спогади про енергетичну кризу 2022 року залишаються свіжими в пам'яті, дехто, очевидно, все ще відчуває спокусу повернутися до споживання дешевого російського газу.
Такі країни, як Австрія, Словаччина та Угорщина, є одними з тих, хто стверджує, що вони не в змозі швидко позбутися залежності від російського газу, навіть попри те, що вони мали два роки на розробку альтернативних планів. Звісно, кожна з цих країн могла б забезпечити альтернативні поставки з таких країн, як Норвегія, або вийти на світовий ринок скрапленого природного газу (СПГ) через зростаючу кількість таких імпортних потужностей, що розкинулися вздовж європейського узбережжя.
Справжнім мотивом можуть бути великі прибутки, які вони можуть отримати від збереження контрактних угод з путінською Росією, а також перевірена часом кремлівська тактика стратегічної корупції та захоплення еліти для будь-чого і будь-кого, пов'язаного з російськими енергоресурсами в Європі. Різниця між відносно дешевшим російським імпортом газу і дорогими європейськими ринковими цінами може навіть допомогти Росії знайти нових клієнтів в ЄС і за його межами", — пишуть аналітики.
Автори матеріалу припускають, що дружні до Кремля уряди, такі як Угорщина та Словаччина, можуть грати м'язами своєї політики, намагаючись тиснути на Україну, щоб вона продовжила транзитний контракт з Газпромом. Це несе в собі явні ризики того, що Росія може використати величезну газотранспортну систему України для відновлення своєї частки на ринку ЄС, яка втрачає свої позиції.
"Найсильніші західні прихильники України мають боротися з цим. Водночас вони також повинні протистояти обхідному плану Газпрому «відкачувати» свій газ через новий турецький газовий хаб. Так само як і будь-яким спробам відродити експортні газопроводи на кшталт «Північних потоків».
Тож слід терміново розглянути можливість запровадження постійних блокуючих санкцій з боку США та ЄС, щоб гарантувати, що ці трубопроводи більше ніколи не загрожуватимуть європейській енергетичній безпеці.
З Путіним не може бути повернення до «бізнесу як завжди» в енергетичній сфері. Заради енергетичної та національної безпеки Європи перед обличчям дедалі більш войовничого Кремля трансатлантичні лідери мають уникнути такого результату за будь-яку ціну", — підсумовують експерти.
