США та Іран наближаються до межі війни — The Economist

Британський журнал The Economist пише про те, що ситуація на Близькому Сході ризикує перетворитися на пряме протистояння США та Ірану. Texty.org.ua публікують переклад матеріалу.

Фото: AP
Фото: AP

За 100 з гаком днів, що минули з моменту нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня, президент Джо Байден намагався допомогти Ізраїлю виграти війну в Газі й запобігти перетворенню конфлікту на регіональну війну з Іраном та його маріонетками. Це стає дедалі важче, оскільки протистояння іранської "осі опору" (близькосхідної мережі союзних Ірану збройних формувань Ред.) й Ізраїлю та США стає дедалі небезпечнішим.

З початку війни в Газі іранські союзники в Іраку і Сирії здійснили близько 140 ракетних і безпілотних атак на американські війська. Мабуть, найсерйозніша з них відбулася 20 січня, коли по базі Аль-Асад на заході Іраку був випущений залп "множинних балістичних ракет і реактивних снарядів", згідно з повідомленням Центрального командування збройних сил США.

За повідомленнями, батареї ППО Patriot перехопили більшість ракет, але деякі з них влучили в базу, контузивши або поранивши невідому кількість американців та іракців. Досі США завдавали ударів у відповідь місцевим проксі-силам. Тепер Байден зіткнеться зі зростаючим тиском, щоб вжити більш рішучих заходів проти самого Ірану. Це дилема: нічого не робити – і Америка виглядатиме слабкою; вжити заходів у відповідь – і президент ризикує розпочати нову війну в рік виборів.

Тим часом в Ємені США розпочали сьомий рейд проти іншого іранського союзника – збройного угруповання хуситів, яке контролює більшу частину країни. Таким чином американці намагаються зупинити ракетні обстріли кораблів, що проходять через Баб-ель-Мандебську протоку. Хусити стверджують, що діють на підтримку палестинців, проти кораблів, що прямують до Ізраїлю, або західних військових кораблів. Але їхні напади мають безсистемний характер, попри повідомлення про те, що вони отримують допомогу від членів іранського Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) в ідентифікації кораблів і управлінні зброєю.

Президент США визнає, що американські удари не зупинять хуситів. Проте Washington Post повідомляє, що адміністрація Байдена розробляє плани "тривалої військової кампанії" в Ємені, попри побоювання деяких чиновників.

Тим часом у Лівані найстаріший і найпотужніший регіональний союзник Ірану – шиїтська парамілітарна організація і політична партія "Хезболла" – регулярно перестрілюється з ізраїльськими військами. Вона висловлювала підтримку ХАМАСу, але не вступала у війну проти Ізраїлю. Адміністрація Байдена допомогла відмовити Ізраїль від превентивного удару по "Хезболлі" одразу після атак 7 жовтня. Але Ізраїль погрожує діями в Лівані, якщо дипломатії не вдасться переконати сили "Хезболли" припинити вогонь і відійти від прикордонного регіону.

Таким чином, США й Іран грають у небезпечне балансування. Іран допомагає своїм союзникам по "осі опору" здійснювати напади, щоб послабити Ізраїль, витіснити США і дискредитувати арабські держави, які уклали мир (або прагнуть до нього) з Ізраїлем. Америка, зі свого боку, вдавалася до обмежених дій у відповідь. Обидві сторони уникали прямого зіткнення. Але рівновага може не втриматися.

З одного боку, Ізраїль веде не надто секретну війну проти Ірану та його союзників, а також відкриту конфронтацію з ХАМАС і "Хезболлою". Наприкінці грудня в Дамаску в результаті ймовірного ізраїльського авіаудару загинув командир КВІР. Тижнем пізніше Салех аль-Арурі, високопоставлений чиновник ХАМАСу, був убитий під час удару по опорному пункту "Хезболли" в південному Бейруті. 20 січня в результаті ще одного ракетного удару в Дамаску загинули п'ять членів КВІР, зокрема керівник розвідки в Сирії для сил "Кудс" – підрозділу КВІР, що займається зовнішніми операціями. 4 січня США ліквідували лідера угруповання "Харакат ан-Нуджаба", причетного до нападів на американські війська, ударом безпілотника по його штаб-квартирі в Багдаді.

Тим часом всередині країни іранський режим був вражений низкою терористичних атак. Серед них – подвійний вибух терориста-смертника, відповідальність за який взяла на себе джихадистська група "Ісламська держава". Унаслідок теракту загинуло близько 100 людей на могилі генерала КВІР Касема Сулеймані, ліквідованого США у 2020-му. високопоставленого генерала КВІР, вбитого Америкою в 2020 році. Ще одна резонансна подія для Ірану – вбивство щонайменше 11 поліцейських у напруженій східній провінції Белуджистан пакистанським белуджським угрупуванням "Джаїш аль-Адль".

Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї закликав іранські війська до "стратегічного терпіння". Але Алі Ваез з Міжнародної кризової групи стверджує, що іранський режим зараз відчуває необхідність "відновити стримування" і взяв справу у свої руки.

Минулого тижня він випустив ракети по трьох сусідніх країнах: по ймовірних терористичних цілях в Сирії і Пакистані, а також по ймовірній ізраїльській шпигунській базі в Іракському Курдистані. (Атака на Пакистан викликала ракетний удар у відповідь по Ірану; обидві країни, схоже, відійшли від краю прірви).

Що стосується адміністрації Байдена, то чиновники наполягають на тому, що вони не хочуть регіональної війни. У 2020 році попередник Байдена, Дональд Трамп, наказав убити Сулеймані у відповідь на напади на американські війська з боку проіранських ополченців. Це викликало град іранських балістичних ракет по Аль-Асаду, подібний до нещодавнього залпу (на який Трамп ніяк не відреагував).

Байден більш обережний. Він не хоче бути втягнутим у війну на Близькому Сході в той час, коли Америка і так вже розривається на частини, підтримуючи Україну в її війні проти Росії, і намагається запобігти ще одній війні проти Китаю через Тайвань. Крім того, Байден прагне переобратися цього року.

В Іраку і Сирії американські війська відповідають набагато рідше, ніж зазнають нападів. Так само і в Ємені США спочатку обмежилися збиванням ракет і безпілотників, які загрожували Ізраїлю або кораблям, що проходили повз, попередженнями і підтримкою резолюції Ради Безпеки ООН, перш ніж завдати прямого удару по хуситах.

"Адміністрація знає, що має проблему, яка не має рішення, – каже Аарон Девід Міллер з аналітичного центру Фонд Карнегі за міжнародний мир. – Вона може лише спробувати впоратися з нею".

Найбільша надія Байдена полягає в тому, що Ізраїль незабаром переможе або принаймні завершить війну в Газі, і таким чином зменшить напруженість в усьому регіоні. Але Ізраїль не придушив ХАМАС і не звільнив своїх заручників, і не демонструє жодних ознак готовності зупинитися. Кількість загиблих палестинців перевищила 25 000. Дехто звинувачує Ізраїль у геноциді. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу категорично відкидає заклик Байдена до створення майбутньої палестинської держави.

У той час як Байден намагається утримати ринг на Близькому Сході, Міллер каже, що він може опинитися на відстані однієї невдачі або терористичної атаки від регіональної війни. "Якщо так триватиме і один з цих ударів призведе до загибелі значної кількості американців, адміністрація не матиме іншого вибору, окрім як завдати удару по КВІР".

війна в Газі близький схід іран сша

Знак гривні
Знак гривні