Ультиматум Угорщини ЄС щодо підтримки України. В яку глобальну гру грає Орбан
Угорський прем’єр Віктор Орбан погрожує заблокувати всю допомогу Євросоюзу для України, а також майбутній вступ країни до ЄС, якщо лідери ЄС "не погодяться переглянути всю свою стратегію підтримки Києва". На тлі цих заяв 27 листопада у Будапешт прибув президент Європейської ради Шарль Мішель.
Ексміністр закордонних справ Павло Клімкін на своїй сторінці у фейсбуці пояснює, в яку глобальну гру грає лідер Угорщини. Texty.org.ua публікують пряму мову дипломата.
Віктор Орбан відчув, що час для його гри прийшов. Він також розуміє, що це марафон, а не спринт, що все й одразу отримати не вдасться.
Загрози заблокувати початок наших переговорів з ЄС про вступ та виділення 50 млрд євро на наступні чотири роки серйозні, їх не варто недооцінювати. Саме тому сьогодні Голова Євроради Шарль Мішель у Будапешті.
Але Орбан знає, що це не тільки про наступний грудневий саміт ЄС — все або нічого — такого в ЄСівській політиці не буває, це радше притаманно нам. Тим більше, що питання про 50 млрд теоретично можна вирішити й без Орбана, хоча, звісно, небажано.
Орбан добре відчуває, що підйом правих рухів в Європі грає йому на користь
Орбан добре відчуває, що підйом правих рухів в Європі грає йому на користь, більш того, він спробує цей процес очолити. Тягнути час, щоб чекати на республіканців в Білому домі, з якими в нього сталі зв'язки — теж частина цієї гри.
"Продати" затягування Путіну теж можна, і це буде зроблено. Більше того, це майже напевно обговорювалося на нещодавній зустрічі Орбана з Путіним в Пекіні.
Крім заморожених у Брюсселі грошей для Угорщини через порушення там верховенства права, Орбан хоче поторгуватися за розподіл кандидатур у наступній Єврокомісії, яка, до речі, формуватиметься під час угорського головування в Євросоюзі у другій половині наступного року.
Є й ще багато моментів в Європі, які показують, що начебто "зірки зійшлися" для Орбана, Однак дозволити собі вигляд слабака Євросоюз аж ніяк не може і це (і не тільки) робить мене оптимістичним щодо рішень до кінця року.
Одностайність — не найкращий і точно не найпростіший метод прийняття рішень, але поки що Євросоюзу це вдавалося. Наступний рік буде роком передбачуваних і непередбачуваних сюрпризів на численних виборах, почати його зі слабкості — це найгірший геополітичний жарт.
Нам теж доведеться вести з Орбаном непросту розмову і маємо завжди пам'ятати, що це марафон, і в Орбана є і, на жаль, ще буде багато можливостей ставити нам палиці в колеса на перспективу. Тому потрібні саме кроки, а не стрибки щодо меншин.
Бігти спринт, коли всі інші біжать марафон, — точно не є нашої найкращою стратегією. В Орбана є стратегія, нам потрібна своя, спільна з іншими країнами Євросоюзу. Все одне потрібно починати вчитися будувати коаліції всередині ЄС.
