Експорт українського зерна до ЄС. Скільки, куди і за якими стандартами продаємо
Сільське господарство останні приблизно 15 років є одним із ключових компонентів українського експорту. Продаж агропродукції становить майже половину загального експорту країни. Війна суттєво ускладнила як вирощування, так і транспортування. Традиційно Україна постачала зерно морем, але Росія більше ніж на рік заблокувала ці шляхи. Коли Україна, шукаючи спосіб обійти морську блокаду, почала везти транзитом зерно через Польщу та інші сусідні країни, це спричинило протести місцевих фермерів.
Як працювали квоти?
Ще з 2016 року між Україною та Європейським Союзом існувала зона вільної торгівлі, що передбачала певний набір квот, тобто обсяг конкретного товару, який можна було перевозити без мита. Це частково полегшило життя фермерів та загалом інших бізнесів, але реальні масштаби експорту деякої продукції перевищували встановлені квоти. Усе, що перевищувало квоти, продавали, сплачуючи мито, а отже, дорожче для покупця.
Наприклад, обсяг ввезеної кукурудзи до країн ЄС до війни (2021 рік) перевищував встановлений тарифними квотами більше ніж в 11 разів. Така сама тенденція спостерігається і, по суті, у дрібному експорті меду, частково цукру та інших товарів. Але пшениця, яка експортувалася в справді великих обсягах, потрапляла до країн ЄС повністю без сплати мита.
Усі квоти були встановлені строком на п’ять років із поступовим їх збільшенням і після 2021-го мали бути переглянуті.
Війна повністю змінила торговельні відносини між Україною та ЄС і вимагала нових рішень. Зокрема, блокада Росією основного логістичного шляху — морських портів — узагалі поставила під питання експорт аграрної продукції.
Тоді, у червні 2022-го, було запроваджено режим безмитної торгівлі між ЄС та Україною, що частково полегшував становище нашого агросектору. Через рік найближчі сусіди України, а саме Польща, Угорщина, Болгарія, Словаччина та Румунія (їх ще називають у цьому контексті EU-5), попросили Єврокомісію заборонити безмитний ввіз української пшениці, соняшнику, ячменю через, як вони стверджують, тотальне завалення ринків нашою продукцією.
Як змінився експорт основних сільськогосподарських культур
Кукурудза
Маркетинговий рік починається з місяця, у якому стартують поставки нового врожаю, і закінчується останнім числом місяця, що передує місяцю з новим урожаєм уже наступного року.
Маркетинговий рік для пшениці та кукурудзи починається 1 липня (країни ЄС).
У 2020/21 маркетинговому році найбільшими європейськими покупцями української кукурудзи стали Іспанія, Нідерланди, Португалія, Італія та Бельгія. Загалом тенденція на експорт української кукурудзи до країн Західної Європи зберігається вже багато років.
Після початку повномасштабного вторгнення ситуація з основними партнерами не кардинально, але змінилася. До п’ятірки найбільших імпортерів додалися Польща та Угорщина. Але лідером однаково залишилась Іспанія, її імпорт більш як удвічі перевищує угорський чи польський. Варто зауважити, що експорт до ЄС cтав більш диверсифікованим.
Якщо говорити про масштаб торгівлі кукурудзою, то у 2022/23 маркетинговому році експорт кукурудзи порівняно з довоєнним періодом зріс більш як удвічі й становив майже 15 млн тонн.
Після прохання сусідів заборонити ввіз української агропродукції ситуація змінилася: Польща й Угорщина зникли з переліку лідерів у 2023/24 маркетинговому році, натомість до основних партнерів додалася Словенія.
Пшениця
Найбільшими імпортерами пшениці серед європейців у 2020/21 маркетинговому році були Іспанія, Італія, Греція, Нідерланди та Німеччина. Після початку повномасштабної війни кон’юнктура українського експорту пшениці дещо змінилася й до п’ятірки лідерів додалися Польща та Румунія. Зазначимо, що навіть у воєнний час (2022/23 маркетинговий рік) імпорт Іспанії перевищує польський чи румунський більш як учетверо. Це означає, що основними партнерами України в ЄС залишаються країни Західної Європи, а не найближчі центральноєвропейські сусіди.
У кількісному розрахунку експорт до країн ЄС після початку повномасштабного вторгнення зріс більш як удесятеро і становив 6 млн тонн.
Перевірка зерна
Попри те що Євросоюз зняв мита для української продукції, залишається залізобетонна вимога щодо її якості. Усе, що вирощене в Україні й продається в ЄС, має відповідати певним стандартам якості, а вони такі самі, як і стандарти для продукції з країн Євросоюзу.
Транзит
За словами Марії Колесник, заступниці директора компанії ProAgro Information Company, перевірка будь-якої аграрної продукції залежить від виду її транспортування. Частина українського зерна йшла через територію ЄС у порти і далі кораблями їхала в країни Африки й Азії. Там менш суворі вимоги до якості. Транзитне зерно опломбоване й переміщалося за наявності сертифіката відповідності якості.
Експорт до ЄС
Якщо говорити про імпорт до ЄС залізницею чи автомобільними шляхами, то перевірка відбувається саме на кордоні. Агропродукція, яка не відповідає стандартам ЄС, через кордон не пропускається.
За словами Віктора Крамарчука, старшого брокера компанії Spike Brokers, контроль пестицидів та інших показників, таких як мікотоксини (так називають результати життєдіяльності цвілевих грибів), зазвичай здійснює під час відвантаження наглядач від покупця, це його обов’язок.
Якщо йдеться про олійні культури, то перевірку здійснює FOSFA (Федерація асоціацій олій, насіння та жирів) — незалежна структура, що спеціалізується саме на контролі якості товару. FOSFA має низку стандартів, на відповідність яким перевіряє партію.
Якщо йдеться про зерно, то застосовують стандарти GAFTA (Асоціація торгівлі зерном та кормами, міжнародна торговельна асоціація зі штаб-квартирою в Лондоні).
Ці асоціації максимально об’єктивні й дбають про свою репутацію.
Продавець за бажанням також може відправити свого наглядача на перевірку. Якщо продавець не згоден із результатами, спір вирішують арбітражем.
Різні стандарти застосовують для партій, які мають різне призначення. Наприклад, до зерна, яке йде на комбікорм, вимоги менші, ніж до сировини, з якої робитимуть олію для людей.
Майбутні “зелені” вимоги
На загальноєвропейську ситуацію із сільським господарством впливає не тільки війна в Україні, а й підготовлений Єврокомісією у 2020 році набір політичних ініціатив “Зелений курс”. Саме через його суворі норми для аграрного комплексу фермери протестували у всьому ЄС. Головна мета стратегії — зробити європейський континент кліматично нейтральним, інакше кажучи, зменшити викиди парникових газів. Досягати такого результату мають зменшенням:
- використання пестицидів на 50%;
- використання добрив на 20%;
- використання антимікробних препаратів для худоби на 50%;
- сільськогосподарських земель на 10%.
За словами фермерів та агарних експертів, імплементація таких норм зробить європейську продукцію менш конкурентоспроможною, дорожчою і зменшить її обсяг. Чи буде залучене українське сільське господарство до встановлення нових, “зелених” правил?
Ймовірний вплив на Україну
Загалом Єврокомісія не дає чіткої інформації про дію “Зеленого курсу” поза межами ЄС. Міністерство сільського господарства США у 2020 році провело аналіз трьох можливих сценаріїв:
- сценарій “тільки ЄС”: стратегія поширюється лише на членів ЄС, обмеження на торгівлю не накладаються;
- середній сценарій: обмеження поширюються на сільськогосподарські засоби виробництва, на торговельних партнерів ЄС, які залежать від експорту продукції до Союзу;
- глобальний сценарій: усі країни реалізують “зелені” норми.
Україна підпадає під два останні сценарії.
