С

Система дозволів на виїзд за кордон депутатів різних рівнів і чиновників шкодить демократії та західній підтримці України

Почалося все з гучного скандалу довкола виїзду тоді ще депутата від “Слуги народу” Миколи Тищенка з “робочою” поїздкою на пляжі Таїланду. На що досить оперативно відреагувала РНБО, яка своїм рішенням від 23 січня обмежила виїзд державних посадовців, народних депутатів та інших представників влади у відрядження за кордон. У цій історії, як у краплі води, відбивається весь той хаос, який створюють непродумані та емоційні дії влади.

Згідно з рішенням РНБО усі ці “державні люди” могли виїжджати за кордон тільки в службові відрядження. Це рішення невідкладно було введене в дію президентським указом. “Хочуть відпочивати зараз — відпочиватимуть поза межами державної служби. За кордон їздити на відпочинок чи з якоюсь іншою недержавною метою посадовцям більше не вдасться”, — прокоментував президент запровадження обмежень.

А вже за кілька днів на виконання цього рішення та указу була ухвалена урядова постанова № 69 “Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України”, яка, власне, і прописувала для всіх зазначених категорій процедуру перетину кордону.

Проте новації, запроваджені нібито з добрих намірів, щоб покласти край ганебним випадкам використання службового становища для розважальних турів за кордон, обернулися реальними проблемами для багатьох чесних і сумлінних українських обранців та держслужбовців. І на тлі заборони на виїзд, під яку підпадає близько 8 млн чоловіків, це начебто й логічно, щоб зняти напруження в суспільстві. Але тепер, у довгостроковій перспективі, ми бачимо, що від цієї заборони багато шкоди.

Вона є одним із факторів, який підвищує градус незадоволення в суспільстві, що виливається в падіння рейтингу Зеленського. Адже несправедливі заборони дуже глибоко западають у душу, а під цю заборону потрапило багато суспільно активних жінок, відповідно вони висловлюють свою думку.

Це підриває наші зусилля в питанні міжнародної підтримки України. Адже західні суспільства мережецентричні, і влада залежить від настроїв суспільства та політичних активістів різного рівня та різної ваги.

І якщо до заборони наші депутати місцевих рад зустрічалися зі своїми колегами в західних країнах і доносили правду про Україну, то тепер цей канал закритий. А такі зустрічі потрібні, бо в Європі зростає підтримка правих партій, які раніше були на узбіччі політичного життя і які часто скептично ставляться до підтримки України. І що більше українців їздитиме й розповідатиме про нашу війну, то більше шансів, що нові політики, які прийдуть у парламенти та місцеву владу різних рівнів, нас почують.

У критично важливі для нас Сполучені Штати Америки через заборони або складну процедуру перетину кордону також стало їздити значно менше українських неофіційних делегацій. А для політиків у США важливо зустрічатися з різними людьми, не тільки з офіційними делегаціями.

І що більше людей з України приїздить просувати наші інтереси, то більша аудиторія чує їх. Натомість ми власноруч спиляли гілку, на якій трималася частина контактів.

Заборона на виїзд депутатів — це загроза демократії, адже тепер депутат від опозиції, та й із провладної фракції стає залежним від керівника місцевої ради. А депутат Верховної Ради — від спікера Стефанчука. Нерідко вони вимагають взаємну послугу в обмін на дозвіл поїхати у відрядження.

Це негативно позначається й на присутності жінок у владі, бо частина депутатів-жінок, яких і так небагато, складе повноваження через неможливість їздити за кордон.

Ми вже не кажемо про постійні скандали довкола виїзду Порошенка, що взагалі неприпустимо для демократичної країни. Коли читаєш про них, відчуваєш іспанський сором (це коли тобі соромно за дії інших). А багато країн і багато їхніх громадян підтримує нас саме як демократію. І такі скандали з часом можуть наштовхнути їх на думку: “Яка різниця між ними й Росією, вони не демократичні, вони “не наші”. Сподіваємося, до цього не дійде.

Тому заборону на виїзд за кордон депутатів Верховної Ради потрібно скасувати, у ній немає жодного сенсу.

Якщо депутат поїхав відпочивати, то за це розплачуватиметься рейтингом політична сила, від якої він обрався. Заборони тут завдають більше шкоди, ніж користі.

Також потрібно скасувати всі заборони для виїзду депутатів інших рівнів.

Оскільки в них немає спеціального статусу, на відміну від депутатів ВР, для чоловіків призовного віку заборона залишатиметься в силі, але без зайвих принизливих дозволів від начальства зможуть їздити жінки й чоловіки пенсійного віку, а також ті категорії, які мають право на перетин кордону. (Про те, як прикордонники незаконно не випускають за кордон багатодітних, волонтерів з офіційними листами та інших, читайте тут.)

Аналогічні заборони потрібно скасовувати й для чиновників, адже зараз на держслужбі величезний дефіцит кадрів, і при цьому з неї звільняються жінки, зокрема й через неможливість поїхати за кордон.

Ми зібрали історії трьох депутаток різних рівнів, які не змогли поїхати за кордон у громадських справах, щоб просувати інтереси України.

Хотіли розповісти про полонених азовців за кордоном

Світлана Свідерська-Лоб, депутатка Гвардійської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області

На початку повномасштабного вторгнення мій син служив у полку “Азов” у Маріуполі. Там вони зустріли перші бої, були змушені перейти на Азовсталь, де тримали оборону 86 днів. Після того як найвище командування видало наказ про вихід у “почесний полон”, мій син разом із побратимами залишили Азовсталь.

Звісно, ми почали боротися за життя наших хлопців, за повернення їх додому. Ми — це спільнота родин військовополонених. Виходили на різні акції, їздили на зустрічі. Зверталися і до депутатів, і в державні органи.

Зрештою ми вирішили, що треба їхати за кордон і розповісти про нашу історію там. На початку 2023 року мали їхати до Польщі. У березні, коли вже придбали квитки, я прийшла в нашу сільську раду писати заяву на відпустку за власний рахунок для виїзду за кордон, оскільки працюю в дитячому садочку, який є комунальною власністю сільради. І от саме тоді наш голова повідомив мені, що згідно з урядовою постановою депутати місцевих рад не мають права виїзду за кордон.

Ішлося про те, що депутат місцевої ради не може виїхати без погодженого відрядження. У моєму випадку його мав погодити сільський голова. Але як він мав надати мені відрядження, якщо я не отримую в нього заробітної плати й працюю депутатом на громадських засадах? А відрядження треба пропускати через Держказначейство, воно має бути оплачуване.

Депутат сільради має погодити відрядження за кордон. А яке може бути відрядження, коли я в сільраді не отримую зарплату?

Мене це все, звісно, дуже обурило. Тому що від січня, коли була ухвалена постанова, до березня нам ніхто про це не повідомив. Я звернулася і на гарячу лінію Державної прикордонної служби, і до адвокатів за порадою.

У Держприкордонслужбі послухали й сказали, що розуміють мене, але, на жаль, виконують свою роботу й тому через кордон не пропустять. Розмова з адвокатом підтвердила, що як депутатові органу місцевого самоврядування сільський голова не може надати мені відрядження для виїзду за кордон. І я була змушена здати квитки.

Але наступного разу вже в червні, коли наша група знову збиралася до Польщі, я сказала, що планую поїхати з ними. Мене ще спитали, яким чином я туди планую потрапити і чи не збираюся скласти свої повноваження, на що я відповіла ствердно.

Після цього я проконсультувалася з адвокатом, вдома порадилася з чоловіком. Ми розуміли, що заради того, щоб відстоювати інтереси сина, щоб чогось домогтися за кордоном, чого не можемо домогтися тут, варто скласти свої повноваження. У травні я написала заяву, і на найближчій сесії це питання винесли на голосування. Депутати мене вислухали, підтримали й одноголосно проголосували за те, щоб я склала повноваження.

На жаль, Державна прикордонна служба не так швидко знімає заборону на виїзд, як накладає її. Коли була ухвалена постанова й сільська рада подала списки депутатів, які не мають права на виїзд, вже буквально на другий-третій день ми не могли виїжджати.

Прикордонна служба не так швидко знімає заборону на виїзд, як накладає її

А коли після сесії й складання своїх повноважень я намагалася виїхати за кордон, то майже місяць закидала прикордонну службу листами, надсилала повторно по кілька разів і рішення сесії, і копію заяви про складання депутатських повноважень, і довідку про те, що я вже не депутат. І лише через три тижні вони зрештою відповіли, що заборону з мене знято і я можу поїхати за кордон.

Поки я все це оформляла, познайомилася з багатьма депутатами інших місцевих рад, які їздили за кордон як волонтери, перевозили гуманітарну допомогу, переганяли військовим автомобілі. А коли вийшла ця постанова, все це заблокувалося. І випадки, коли депутати складають свої повноваження через заборону на виїзд, непоодинокі.

Я знаю, що після мене ще одна депутатка склала свої повноваження, бо виїжджала за кордон до своїх дітей. Загалом я чула ще про три такі випадки. Наприклад, жінка їхала як волонтер, мала всі потрібні документи, але її не пропустили, бо вона була депутаткою.

Ви розумієте, мій син перебуває в полоні вже 21 місяць. Остання інформація, яку ми про нього чули у вересні 2022 року, — він був із хлопцями в Оленівці. Після цього їх перевезли кудись у Росію, і ми більше нічого не знаємо. Живемо з надією і вірою в те, що всі наші поїздки недаремні, що складання моїх повноважень теж недаремне й що все ж таки знайдуться люди, які підтримають мене й таких матерів, як я, і допоможуть повернути наших дітей із полону.

Їхали по гуманітарку й на зустріч із послами

Юлія Заїка, депутатка Чернігівської обласної ради

У січні 2024 року я мала виїжджати до Болгарії по гуманітарну допомогу. Наша організація “Ліга ділових професійних жінок України” є частиною європейської та світової мережі. Наші колежанки з інших країн придбали нам для забезпечення гуманітарних місій автівку, підготували гуманітарну допомогу для вразливих категорій населення прикордонних територій.

Були також домовленості щодо дипломатичних зустрічей, був розписаний графік, мали зустрічатися з послами Франції, Британії. Відповідно нам придбали квитки, ми мали їхати з Києва до Хелма, потім пересісти до Варшави, а вже звідти вилетіти до Софії. Ми сіли на потяг, зі мною були мої колеги, нас була ціла делегація. Ми мали всі необхідні документи. Щодо мене, то я мала при собі погодження голови обласної ради, що як депутатка можу вільно перетнути кордон.

І ось о пів на другу ночі ми прибули в пункт перетину “Ягодин”, у нас зібрали у всіх паспорти, через пів години прийшли прикордонники й попросили мене на вихід. Я вийшла, мене під запис запитали, яка мета мого візиту. Я все розповіла, показала всі необхідні документи й графік зустрічей. На це мені сказали, що вручать відмову в перетині кордону, бо для того, щоб мене пропустили, треба мати розпорядження на відрядження.

Це було цілковитим абсурдом, оскільки я депутат облради, а не народний депутат і відповідно працюю на громадських засадах. Мені не можна виписати відрядження й платити добові, оскільки я не штатний працівник.

Але прикордонники сказали, що вони спираються на ухвалену постанову, а моє прізвище є в реєстрі, я держслужбовець, тому вони мене не пропустять. Я пробувала заперечити їм, казала, що я не держслужбовець і, вочевидь, мова йде про неузгодженість у законодавстві, яку треба вирішити. Проте слухати особливо мене ніхто не хотів, лише пообіцяли, що зроблять запит на голову Держприкордонслужби.

Ми провели в пункті перетину 12 годин

У результаті поїзд поїхав без нас, оскільки колеги вирішили без мене не їхати. Загалом ми провели в пункті перетину 12 годин. Я кілька разів підходила цікавилася в прикордонників ситуацією з моїм проїздом, але вони щоразу пропонували мені підписати відмову. Я не погоджувалася, оскільки вважала це порушенням своїх прав.

Звісно, я не могла це так просто лишити. Прямо звідти передзвонила голові облради, телефонувала також на гарячу лінію Держприкордонслужби, звернулася до народних депутатів.

Зі спілкування з ними зрозуміла, що мій випадок не є унікальним. Зрештою мені скинули приклади розпоряджень на виїзд інших облрад. Розуміючи, що нормально вирішити це питання не вдасться, деякі облради просто вписували слово “розпорядження” без відшкодування коштів.

Ми вирішили піти таким самим шляхом й у виданому мені облрадою погодженні на виїзд просто поміняли слово “погодження” на “розпорядження”. І це спрацювало, мені дозволили виїхати, навіть не дуже додивляючись сам документ.

У виданому мені облрадою погодженні на виїзд поміняли слово “погодження” на “розпорядження”. І це спрацювало

Звісно, так не повинно бути. Не можна прирівнювати народних депутатів, які працюють у штаті на зарплаті, до депутатів місцевих рад, які працюють на громадських засадах. Треба внести законодавчі зміни до постанови, оскільки вона зараз просто недолуга. Я чесно не знаю, для чого взагалі такі обмеження. По суті, громадяни України стають невільними у своїй країні.

Склалася абсурдна ситуація. Це ж просто смішно: нам зібрали допомогу, все підготували, а я просто не приїжджаю по цю допомогу. Як це пояснити нашим міжнародним партнерам?

По суті, громадяни України стають невільними у своїй країні

Для нас міжнародні партнери збирають допомогу, хочуть нам якось допомогти, а українська сторона сама блокує і громадську діяльність, і діяльність депутатів, які намагаються якось залучати допомогу та партнерів.

Замість професійності лояльність

Марія Іонова, народна депутатка України від партіїЄвропейська солідарність, членкиня Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва

Після постанови Кабміну про заборону виїзду було розпорядження Стефанчука, де розписувалося, у яких заходах за кордоном ми можемо брати участь як депутати. Усі ці рішення порушують закон про статус народного депутата.

Це перепони для того, щоб ми не могли контактувати з депутатами інших країн. Також дуже часто делегації від Верховної Ради формуються не за принципом професійності чи балансу політичних сил, а, на жаль, за лояльністю.

Не підписують відряджень саме депутатам із ЄС: Ар’єву, Геращенко, Порошенкові. Був узагалі кричущий випадок, коли Корнієнко скасував розпорядження Стефанчука на виїзд Порошенка. Такі порушення є щодо нашої співголови Ірини Геращенко, вона член постійної делегації в ОБСЄ. Уже тричі їй не підписали відрядження, просто проігнорували.

Що це таке? Як можна Ірині, яка є співголовою фракції, яка працює в профільному комітеті закордонних справ, не підписувати відрядження. Я вважаю, це така кара за нашу активну позицію. Ми дуже хотіли б, щоб припинилися ці сигнали з Банкової, кого брати, а кого не брати.

Ми дуже хотіли б, щоб припинилися ці сигнали з Банкової, кого брати, а кого не брати

Особисто я та мої колеги подали позов до Київського окружного адміністративного суду на Стефанчука через перешкоджання нашій депутатській діяльності. Наприклад, я мала кілька відряджень, які просто не підписували або підписували, наприклад, за 12 годин до початку заходу. Дуже часто відрядження підписували вже тоді, коли я перебувала на кордоні.

Ми також хотіли б повернення журналістів до Верховної Ради. Щоб вони на власні очі побачили, як реагує і розмовляє Стефанчук із депутатами, особливо з “Європейською солідарністю”.

І я дуже хотіла б, щоб зберігався принцип балансу політичних сил. Наприклад, у ті самі США не можуть їхати двадцять “слуг народу”. Є якісь традиції, неписані правила. Це парламентаризм, і на Заході поважають, коли є плюралізм думок. Про це говорили й на це звертають увагу наші міжнародні партнери. На це не раз звертали увагу депутати Європарламенту та національних парламентів інших країн.

Ще гірша ситуація з депутатами місцевих рад. Ті жінки, які працюють в органах місцевого самоврядування, — вони ж навіть не отримують зарплати.

Тобто зараз ми маємо проблеми і з погіршенням гендерної політики, тому що багато жінок, які займаються просуванням інтересів України, перевозили гуманітарні вантажі, зрештою, просто відвідували своїх рідних, зараз не можуть це робити, бо їм не дають дозволу на виїзд.

І йдеться не лише про нашу політичну силу, я чула про таке навіть від представників “Слуги народу”. Вочевидь, це стане ще одним аргументом, чому багато людей може відмовитися йти в політику.

Меседжі про Україну у світі постійно погіршуються. Ми не зможемо здобути перемогу без потужних санкцій, а для цього треба дуже напружено працювати з нашими партнерами. Зараз, наприклад, не всі хочуть чути про вторинні санкції.

Ми вважаємо, що недостатньо порушується й питання щодо наших заручників, не лише військових, а й цивільних. Я вже не кажу про викрадення українських дітей. Хочеться також, щоб ми все ж таки не просто реагували на якісь зовнішні виклики, а й самі формували порядок денний.

влада кордон рнбо заборона політика загроза демократії зеленський кабмін маразм

Знак гривні
Знак гривні