В

Від Грозного до Маріуполя. Навіщо Росія влаштовує престури у містах, які зруйнувала

Автопробіги й літературні фестивальні в окупованих містах, екскурсії та фотосесії на руїнах — усе це частина стратегії, яку Росія втілює на окупованій території України. Стратегія не нова: ті, хто у 2000-х їздив робити репортажі з Грозного для росЗМІ, тепер переповідають російські міфи про “знищення нацистами” Маріуполя.

Усміхнені фото на руїнах знищеного росіянами драмтеатру, де загинули сотні людей, — це не просто цинізм, а частина російської пропагандистської інформаційної кампанії, покликаної вкорінити свою версію реальності серед якомога більшої аудиторії. Ідеться й про місцевих жителів, і про російських громадян, і про всіх, хто готовий повірити в “нацистів” в Україні, які самі себе обстрілюють.

За допомогою “лідероів думок”, яких привозять у такі тури, російська влада поширює свої наративи на зразок “в окупованих містах життя покращується” та намагається переписати історію українських міст. “Туристи” їздять не лише в Маріуполь. Так само 20 років тому відбувалося в Чечні.

“Туризм” на окупованій території України стає дедалі популярнішим серед росіян. Це така ”мода”, яку активно просувають політики та блогери, що підтримують російську владу.

ТЕКСТИ дослідили, як росіяни організовують “екскурсії на кістках” на окупованих територіях України та навіщо популяризують туризм у зруйнованому та окупованому Маріуполі.

Делегація на руїнах драмтеатру

16 березня 2022 року російські окупанти скинули бомбу на Маріупольський драматичний театр. Їх не зупинив великий напис “ДІТИ” на асфальті біля будівлі. За попередніми даними, тоді загинуло близько 600 людей.

Через кілька місяців після трагедії — торік у червні — росіяни організували екскурсію на руїни театру. Головний екскурсовод — “уповноважена” з прав людини у псевдореспубліці “ДНР” Дар'я Морозова. Інфлюєнсери, місцеві політики, журналісти слухали екскурсію від Дар’ї, стоячи всередині руїн театру — на місці загибелі сотень людей. А на виході “гості” символічно отримали квиток театру, датований 25 лютого 2020 року.

Фото "екскурсантів" зі сторінок “Вконтакте”
Фото "екскурсантів" зі сторінок “Вконтакте”
Фото "екскурсантів" зі сторінок “Вконтакте”
Фото "екскурсантів" зі сторінок “Вконтакте”
Фото "екскурсантів" зі сторінок “Вконтакте”
Фото "екскурсантів" зі сторінок “Вконтакте”

Після екскурсії — як за “методичкою” — у соціальних мережах учасників з’явилися повідомлення про трагедію у драмтеатрі. Щоправда, росіяни вигадали іншу версію подій: це не російська авіабомба влучила в будівлю й убила людей — вибух начебто стався всередині приміщення.

Один із учасників “екскурсії” — Сєргєй Басалаєв, головний редактор видання з Волгограду “Регіональний інформаційно-аналітичний центр”. Сєргєй згадує Маріуполь як місто свого дитинства: “Здесь ходила в школу моя мама. Здесь был похоронен бравый гусар, железнодорожник, мой прадед. И я здесь был. Когда мне было 5 или 6 лет”.

Сєргєй Басалаєв. Фото зі сторінок “Вконтакте”
Сєргєй Басалаєв. Фото зі сторінок “Вконтакте”

І ось через 37 років російський медійник приїхав на місце злочину своїх співвітчизників. Під фотографіями почорнілих житлових будинків і театру зсередини він пише: “Остов драмтеатра. Мы вошли внутрь и руками прикоснулись к копоти пожарища. Увидели, как когда-то красивая люстра, теперь стала располагаться на вертикальной поверхности. Т. Е. стала стеной”.

Сєргєй не раз брав участь в “екскурсіях” містами, які зруйнувала Росія. На своїй сторінці в соціальних мережах Басалаєв згадує, що на початку 2000 року разом із російськими солдатами він був у окупованому росіянами Грозному.

Фото зі сторінок “Вконтакте”
Фото зі сторінок “Вконтакте”

На “екскурсію” у драмтеатр приїхали й інші росіяни: молодогвардійці, депутати, представники молодіжної політики.

Антон Лукаш. Фото зі сторінок “Вконтакте”
Антон Лукаш. Фото зі сторінок “Вконтакте”

Антон Лукаш — співголова регіонального штабу Загальноросійського народного фронту у Волгоградській області. Антон розповідає, що в театрі вони були довго й детально все оглянули. В ефірі одного пропагандистського видання Лукаш хизується: “Мы были в Мариупольском театре, мы его облазили сверху донизу. Я, в принципе, с особым интересом отклонялся от маршрута”.

До групи приєднався і блогер Алєксандр Кірьяков. Родом він із Росії, а останні 40 років проживав у Криму. Раніше Алєксандр був моряком, у 2009 році почав вести ютуб-канал про новини Судака, де нерідко з’являлися представники місцевої “Партії Регіонів”. А під час Революції гідності активно висвітлював Антимайдан.

Уже влітку 2023 року, після вибухів на Кримському мосту, Кірьяков як член Громадської палати міста Судак запевняв: “Об настроении паники я даже не слышал ни слова об этом, паники нет”.

Алєксандр Кірьяков. Фото зі сторінок “Вконтакте”
Алєксандр Кірьяков. Фото зі сторінок “Вконтакте”

На запитання журналістки про необхідність побачити на власні очі ситуацію в Маріуполі, відповідає, що був і в Чечні в 1999 році, і в самопроголошеній Південній Осетії та Абхазії, а у 2015 році — на Донбасі.

Александр додає, що бачив там схожі трагедії й жах. Але не каже, що трагедії на цих територіях — наслідок дій російської влади.

Під відео з драмтеатру пише: “По себе я понимал одно – нужно фотографировать, снимать эпизоды, много, пусть будет, показывать, говорить и рассказывать. Надо!”.

Алєксандр Кірьяков. Фото зі сторінок “Вконтакте”
Алєксандр Кірьяков. Фото зі сторінок “Вконтакте”

Радник керівника Федерального агентства у справах національностей Росії Казбек Фарнієв також відвідав з групою руїни Маріупольського театру. У зруйноване російською армією місто він їздив кілька разів, зокрема щоб на Центральній площі розгорнути 100-метровий триколор до Дня державного прапора Росії.

Фото зі сторінок “Вконтакте”
Фото зі сторінок “Вконтакте”

“Змій Горинич”

Не секрет, що Росія вкладає багато бюджетних коштів у пропаганду — інформаційну, політичну, культурну. Зокрема майже 10 млн руб. Президентський фонд культурних ініціатив РФ виділив на абсурдний проєкт: водний похід до знищеного Маріуполя човном “Змій Горинич”. Урешті їм вдався лише автопробіг. Човен “Змій Горинич” установили в маріупольському парку.

Човен “Змій Горинич” у маріупольському парку. Фото зі сторінки “Вконтакте”
Човен “Змій Горинич” у маріупольському парку. Фото зі сторінки “Вконтакте”

Організаторами невдалого походу була “військово-патріотична установа” "Святоруське богатирство”. Вони начебто збиралися прокласти туристичний потік для громадян РФ на “нові території”. Тож у планах було із Росії вирушити човном з Самарської області до Маріуполя — через 30 міст Росії.

Засновник “Святоруського богатирства” – ієромонах отєц Фєоктіст. У житті він – 52-річний Пєтров Алєксандр з Іркутської області, керівник організації, яку називає “культурний крємль”. Він багато розповідає про захоплення “святорусскими богатирями” і просуває ідею збудувати місце, де можна буде освоювати ази богатирства. До них також приєдналися представники молодої гвардії “Єдіной Россії”.

Автомобільна експедиція Азовським морем

У травні цього року з Росії до Маріуполя російські політики з президентської платформи “Россия — страна возможностей” організували автомобільну експедицію навколо Азовського моря.

Маршрут проклали через окуповані українські території: Крим, Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області. З Підмосков’я через Ростов-на-Дону, Генічеськ, Мелітополь, Бердянск і Маріуполь, щоб завершити тур у Луганську.

Ціль подорожі — показати росіянам повний спектр можливостей “нових територій”. Організатори називають цю експедицію “Первая автомобильная экспедиция вокруг Азовского моря — внутреннего моря России”. Росіяни з їхнім бажанням залишити за собою слід і тут не оминули шанс — на дні Азовського моря встановили 50-кілограмовий камінь із символікою організації.

Камінь, який кинули на дно Азова. Фото зі сторінки “Вконтакте”
Камінь, який кинули на дно Азова. Фото зі сторінки “Вконтакте”

У Маріуполі росіянам показали "Азовсталь". Учасники розповідають, як сильно їх вразили руїни заводу, який їхні “соотєчєствєннікі” і руйнували.

Тревел-блогерка Ксенія пише: “Я в пути домой из НАИКРУТЕЙШЕГО (вообще не побоюсь этого слова) путешествия в моей жизни.” Дівчина веде блог про туристичні місця Росії.

Фото зі сторінки “Вконтакте”
Фото зі сторінки “Вконтакте”

На фото часто з’являється журналіст Андрєй із Москви. Він веде програми на автомобільну тематику, а в експедиції ще й знімає відео для каналу про подорожі Росією. У відео з експедиції Андрей ділиться: “Наверное, у каждого, кому посчастливится оказаться в Мариуполе, возникнет желание посмотреть своими глазами на легендарный завод Азовсталь. Вернее, на его руины”.

Росіянин шукає позитивні моменти у зруйнованому російською армією Маріуполі, тому розповідає, що ціни на квартирі в Маріуполі від початку року зросли вдвічі й зараз вони майже такі самі, як у Підмосков’ї. А основними мігрантами, на його думку, є москвичі та петербуржці.

Фото зі сторінок “Вконтакте”
Фото зі сторінок “Вконтакте”

До експедиції доєднався засновник російського видавництва Сєргєй Шуклін. Він привіз з собою російські книжки для шкіл і бібліотек у Маріуполі та Луганську. Сєргєй також володів бізнесом в окупованому Криму: глемпінгом (база відпочинку з модних модульних будиночків) у Севастополі.

Але, схоже, минулого гарячого літа бізнес переїхав трохи далі від ЗСУ — у російське курортне місто Сочі. У соціальних мережах Шуклин розповідає, що доєднатися до автоподорожі — активна життєва позиція.

Фото зі сторінки “Вконтакте”
Фото зі сторінки “Вконтакте”

Літературний фестиваль у Маріуполі

Російський літературний фестиваль також приїхав на “екскурсію” на "Азовсталь".

Раніше цей фестиваль проводили в окупованому Донецьку. Його організував президентський фонд культурних ініціатив у Росії — організація, що займається культурною російською пропагандою.

Фото зі сторінки “Вконтакте”
Фото зі сторінки “Вконтакте”

Організатор фестивалю — Алєксандр Кофман — колишній "міністр закордонних справ" самопроголошеної “ДНР” на території окупованої частини Донецької області України.

У рамках фестивалю в Маріуполь запросили епатажних учасників. Наприклад, московську реперку Катюху Флеш. Катюха встигла виступити з репом для військових і порадіти, що такий стиль їм “заходить на ура”.

Такі заходи треба проводити, щоб люди з Донбасу розуміли, що їх підтримує “велика земля, — ділиться враженнями Катюха.

Доктор Смєх Афоня — він же Гапузов Грігорій — ще один учасник фестивалю. Афоня Гапузов проїхав понад 800 км, щоб сфотографуватися з георгіївською стрічкою на фоні руїн "Азовсталі" з прапором Радянського Союзу та “влаштувати донецьким дітям свято”.

Смєх Афоня. Фото зі сторінки “Вконтакте”
Смєх Афоня. Фото зі сторінки “Вконтакте”

До поїздки на "Азовсталь" долучилася також журналістка видання “Вечерняя Москва” Дар’я Піотровская. Після поїздки вона випустила пропагандистський матеріал про життя на Донбасі під час війни.

У соціальних мережах дівчина публікує усміхнене фото на тлі зруйнованого заводу "Азовсталь" і підписує “...Мариуполь. Не оторвать взгляд от зданий, которые будто грызли огромные чудовища, от российских флагов, ярких вывесок, строительных кранов”.

Дар’ї, ймовірно, поїздка сподобалася, тому в коментарях під своїм фото вона ділиться, що хоче поїхати ще раз на окуповані території України.

Фото зі сторінки “Вконтакте”
Фото зі сторінки “Вконтакте”

Відпрацювання “методички”

Від допису до допису серед росіян, які подорожували на тимчасово окуповані території, простежуються схожі наративи.

Наприклад, відвідувачі зруйнованого Маріупольського театру поширювали у свої публікаціях фейкову інформацію, що начебто будівлю підірвали саме зсередини, оскільки немає слідів уламків ракети. Тож росіяни звинувачували українську сторону в запланованій провокації й додавали, що Донецьк взагалі-то так страждав усі ці 8 років.

Водночас правозахисна організація Amnesty International у своєму розслідуванні встановила, що, найімовірніше, російські військові скинули на драмтеатр з літака-винищувача дві 500-кілограмові бомби, які здетонували одночасно.

Організатори й гості події з човном “Змій Горинич”, схоже, мали завдання переконати, що українці та росіяни — “братні народи”, які мають єднатися. Бо, за їхніми словами, нас пов’язує спільне історичне минуле, яке наче дуже схоже.

Росіяни не полишають спроб стерти українську ідентичність та асимілювати її з російською культурою, згадуючи про образ Росії як спадкоємиці Київської Русі.

Автоекспедиція — це також ода піаркампанія для окупованих Росією територій задля посилення підтримки пересічними росіянами війни в Україні. Важко не помітити посил, що повторюється від учасника до учасника щодо українських територій: на них багато можливостей, поки що все в процесі розвитку, але з Росією перспективи чималі. Кожен розповідав про “активну відбудову” й додавав, що отримав позитивні емоції від подорожі окупованими територіями України.

А на літературному фестивалі “туристи” переконували свої підписників, що Росія прийшла назавжди з відомим гаслом “своіх не бросаєм”. Також вони просували пропагандистські тези щодо спорідненості Донеччини та Російської Федерації. А після події також писали і про російських військових.

Гості фестивалю згадували, що російським окупантам, які перебувають на фронті та виконують бойові завдання, потрібна підтримка. Тож культурна зустріч стала певним маніфестом у схваленні збройного нападу Росії.

Подорожі на окуповані території України — більше, ніж просто туризм. Це спланований Росією своєрідний інструмент маніпуляції думками, створений для легалізації російської збройної агресії та зміщення фокусу істини. Росіяни докладають зусиль до спроб перекреслити істину про справжні причини руйнувань і страждань на окупованих територіях.

Організатори й учасники цих подорожей "підігрують” та відстоюють російську пропаганду і спроби знищити українську ідентичність. Недарма вибірка тих, хто їздить, така різна: від молодих політиків та активістів до журналістів, блогерів і депутатів. Це схоже на спробу “покрити” потрібними висловлюваннями максимально різну та широку аудиторію.

Усі схожі поїздки російських “лідерів думок” на окуповані території України становлять велику небезпеку та вимагають уваги міжнародної спільноти, щоб не допустити маніпуляцій і пропагандистських дій, спрямованих проти суверенітету України.

війна маріупіль окупація росія драмтеатр пропагада

Знак гривні
Знак гривні