Робота на заводі в Чехії та в Україні: в чому відмінність

Українки Ольга Хриненко, Юлія Рома та Людмила Мельник розповіли ТЕКСТам про тонкощі заводського життя в Чехії та порівняли його з роботою в Україні. Ольга і Людмила приїхали до Чехії після повномасштабного вторгнення - з Харкова і Миколаєва. Юлія Рома живе в Чехії вже третій рік.

Безпека, штрафи й етикет

Робота на будь-якому заводі не тільки фізично важка, а й травмонебезпечна. У цьому на власному досвіді переконалася Людмила Мельник, яка носила металеві листи для автомобілів на одному з чеських автозаводів. Знесилена від утоми, одного дня вона просто впустила лист — він упав їй на ногу й перебив пальці. Медичну допомогу жінка отримала за страховкою, яку сплачував роботодавець, оплатили їй також лікарняний. Але компенсації за виробничу травму не отримала, адже, як їй сказали на роботі, це сталося через її власну необережність і недотримання правил безпеки.

За словами Юлії Роми, яка працює на заводі Toyota в Коліні, там дуже стежать за дотриманням правил безпеки.

— За їх порушення — наприклад, якщо людина не одягнула захисні окуляри або каску — можуть на пів року залишити без премії, — розповідає вона. І додає, що в Україні з цим ще суворіше. Її чоловік працював на металургійному заводі в Кривому Розі. Там могли й звільнити за те, що зайшов у цех без каски. Якщо не одягнув окуляри — штраф 2000 грн. При тодішній заробітній платі, скажімо, 10 тис. грн, таке було істотним ударом по кишені.

Штрафують у Чехії легко, проте голос на робітників не підвищують, розповідає Ольга Хриненко, яка також працює на одному з заводів Коліна. Не кажучи вже про "багатоповерховий" мат, який можна почути на українських заводах.

— І річ не в тім, що в Чехії на заводах працюють якісь дуже інтелігентні люди. Просто якщо на працівника накричали, то він може написати анонімну скаргу й на завод дуже швидко приїде перевірка, — розповідає Ольга.

Оперативно реагують на чеських заводах і на пропозиції щодо поліпшення умов праці. За словами Ольги Хриненко, якщо щось не працює або якась ланка роботи потребує поліпшення, працівники просто заповнюють спеціальний формуляр і відносять його в заводський офіс (канцелярію, як тут кажуть). Зворотний зв’язок дуже швидкий — несправність миттю виправлять.

— В Україні ж можна чекати довго. У нас поки придумають рішення, поки доведуть директору, що зміни необхідні, поки виб'ють гроші — усе це може зайняти й пів року, і рік, — розповідає Ольга.

Дві тонни деталей за дві години

Ольга Хриненко приїхала до Чехії з Миколаєва в березні 2022 року. Разом з донькою оселилася в невеличкому селі Цергеніце неподалік Праги. Привітна чеська родина виділила їй увесь поверх свого приватного будинку. Через рік власник оселі сказав, що допоміг, чим зміг, і попросив звільнити дім.

Ольга вирушила в Колін — одне з найбільших індустріальних міст Чехії, міркуючи, що тут і житло буде дешевшим, ніж у Празі, і роботу вдасться швидше знайти, бо в місті багато виробництв.

Вона влаштувалася на завод з виготовлення алюмінієвих балончиків для аерозолів. Її завдання — рівненько викладати їх на палету. Для Ольги це серйозний дауншифтінг. В Україні до війни вона працювала інженеркою з підготовки виробництва на турбінобудівельному заводі в Миколаєві.

Але в Чехії, щоб отримати таку посаду, вона мусить знати чеську на рівні В2 мінімум, а краще С1. Без мови на її нострифікований диплом на заводі ніхто навіть не глянув.

Завод працює в режимі 24/7, тому 12-годинні зміни можуть випадати й на нічний час, і на вихідні.

— Обрати якусь одну зміну — денну або нічну — неможливо. І це дуже важко, бо організму постійно доводиться перелаштовуватися. То ти спиш уночі, то працюєш, — ділиться Ольга.

За час зміни є півгодинна перерва на обід та дві 15-хвилинні перерви. Цю вільну годину вираховують із зарплати. Платять за 11 годин.

Робота — постійно на ногах. У кінці зміни руки-ноги просто відвалюються від утоми.

Робітники на українських заводах так само здебільшого працюють позмінно: то вдень, то вночі. Робочі графіки різні. Хтось пропонує зміни по 8 год, хтось по 10 год або по 12 год. Якщо порівнювати навантаження, то, за словами Ольги Хриненко, на її заводі в Україні бувало по-різному. Коли вони мали багато замовлень, то працювали безперервно. Коли замовлень стало мало, то був час і на перекури, й на балачки. Робили мінімум — і отримували відповідно грошей.

— Але люди все одно трималися за цю працю, бо вона була стабільною, — говорить жінка.

У Юлії Роми на українських заводах працювали чоловік і мама. За її словами, працювати там було так само важко, як і на чеських. Але, наприклад, нічні зміни організовували по-іншому, вони не були такими завантаженими, як денні.

— Декому вдавалося навіть трохи подрімати, — каже жінка. — А на Toyoti такого немає: вночі працюєш так само, як і вдень.

24 хв на обід і три перерви по 8 хв

Юлія Рома виходить на роботу в три зміни: ранкову, денну й нічну. Щоправда, зміни тривають по 8 год.

— У цей 8-годинний проміжок часу маю 24 хв перерви на обід і по 8 хв три паузи, — розповідає Юля.

Вона закладає в ящики й підвозить деталі на спеціальному навантажувачі до цеху, в якому виготовляють фари, де оператори викладають їх на лінію. Норма — дві тони деталей за дві години — це важка фізична праця. Працівникам оплачують 24 дні відпустки, з яких 7 можна взяти в будь-який час року, а решту — тільки у серпні й на різдвяні канікули, коли завод зупиняється й усі відпочивають.

Скільки платять

В оголошеннях на чеських сайтах з працевлаштування (є багато українською мовою) пропонують 130-150 крон (200-240 грн) за 1 год чистими. Якщо працювати по 12 год на день 5 днів на тиждень, то виходить 31-36 тис. крон (50-57,6 тис. грн) на місяць. Це середня зарплата в Чехії на роботах, які не потребують вищої освіти. Для порівняння, у середньому 30 тис. крон отримують касири в супермаркеті. Спеціалісти з вищою освітою та знанням іноземних мов можуть щомісячно заробляти 50 тис. крон і більше.

Такі підрахунки підтверджує і Юлія Рома, яка розповіла, що в середньому робітники на заводах отримують 30-35 тис. крон (48-56 тис. грн). За словами Ольги Хриненко, висококваліфіковані робітники можуть отримувати і 40 тис. крон (64 тис. грн).

— Зарплата тут залежить від кількості робочих змін і відпрацьованих годин. Іноді в мене виходить 25 тис. крон, іноді — 30 тис. Може бути й більше, якщо беру додаткові робочі години понад норму, — розповідає Ольга.

Доплачують за працю більше від норми і в Україні. Наприклад, в оголошенні про вакансію робітника на виробництво кабелів вказують, що при відпрацюванні 21 зміни замість 19 виплачують премію — 2000 грн.

У Чехії зарплати значно вищі, ніж в Україні.

— На заводі, на якому я працювала до війни, середня заробітна платня майстра цеху становила 15 тис. грн. Звичайний робітник міг отримувати в середньому 10 тис. грн. Зарплата робітників залежить від розряду та кількості зроблених деталей. У кращий час, коли було багато замовлень, робітники на нашому заводі заробляли й по 20 тис. грн. Але останнім часом, перед війною, замовлено було мало, тому більшість отримувала мінімальну зарплату, — розповідає Ольга Хриненко.

Ольга працювала на заводі в Миколаєві два роки тому. Скільки платять сьогодні? Дивимося, що пропонують в оголошеннях.

Ось, наприклад, шукають оператора на виробництво в Кам'янське (зарплата 17 тис. грн на місяць), робітника на виробництво у Дніпрі (12-18 тис. грн), різноробочого на виробництво соків у Львові (20-24 тис. грн). Навіть знайшлася вакансія, де пропонують 30 тис. грн на місяць, — складальника металопластикових конструкцій у Гвардійському на Черкащині. Ця вакансія з приміткою, що запропонована зарплата вища за середню, яка, судячи з оголошень, становить близько 20 тис. грн, тобто майже втричі менше, ніж здебільшого платять робітникам чеських заводів.

Але буває, що й там українці отримують копійки. Так сталося з Людмилою Мельник.

У березні 2022 року вона з великими труднощами вибралася до Чехїі з Харкова з двома дітьми та літньою матір’ю. На кордоні її зустрів автобус від чеського автозаводу, на якому вже працював її чоловік. Він і відвіз Людмилу в маленьке чеське містечко. Там одразу запропонували йти на роботу на завод — тягати металеві листи для автомобілів. За це мініатюрній жінці, яка раніше працювала бухгалтеркою, пообіцяли платити 70 крон на годину (чехи не погоджуються на менш ніж 200-250 крон за годину). Не оговтавшись після важкої дороги та не зорієнтувавшись у ситуації, вона погодилася. Каже, що була рада мати роботу й дах над головою, а головне — що її діти й мама опинилися в безпеці.

Заробляла на заводі на місяць приблизно 11 тис. крон (зміна тривала 8 год, мала два вихідних на тиждень). Цих грошей вистачало тільки на оплату житла. Вечорами ще підробляла посудомийкою в місцевому кафе.

Квартира від заводу та знижка на машину

Нещодавно міністр праці та соціальних справ Чехії Маріан Юречка презентував аналіз вільних робочих місць і працевлаштування іноземців. За цими даними, зараз бракує людей в кожній п’ятій чеській компанії, а це 249 тис. вільних робочих місць. Міністр зазначив, що насамперед значний попит існує на професії фізичної праці. У зв’язку з цим чеський уряд погодився збільшити квоту на іноземних працівників на 20 тис. осіб. Наприкінці червня, згідно зі звітом про міграцію Міністерства внутрішніх справ Чеської республіки, за другий квартал 2023 року в Чехії було зареєстровано понад 1 млн іноземців. З них — понад 551 тис. українців.

За словами Ольги Хриненко та Юлії Роми, на заводах, де вони працюють, українці становлять більшість серед працівників-іноземців. Хоча є й чехи.

Але все одно робітників фізичної праці не вистачає. Тож керівники заводів пропонують бонуси: безплатні місця в гуртожитках і оренду квартир на пільгових умовах.

Юлія Рома сплачує за своє житло сама — 17 тис. крон на місяць — і стоїть у черзі на пільгове житло від заводу: щоб отримати квартиру, за яку буде сплачувати лише 6 тис. крон на місяць. Щоправда, каже, що стоїть у черзі вже третій рік і досі невідомо, коли цю квартиру отримає.

Ще одна "плюшка" від заводу Tayota для співробітників — можливість узяти машину в кредит під вигідні відсотки або купити її зі знижкою 15%.

— При середній вартості авто в 700 тис. крон сума знижки виходить суттєвою, — говорить Юлія.

Має бонуси від свого заводу й Ольга Хриненко.

— Мені окремо нараховують гроші на обіди в заводській їдальні, — розповідає вона. — До того ж витрачати ці кошти можна не тільки в їдальні. Іноді я приношу їжу з собою, а "обідні" гроші витрачаю на інші цілі.

Є ще бонуси, нараховані на картки, які можна витратити на послуги й покупки на певних сайтах чи в деяких салонах краси.

Дієві профспілки

Усілякі бонуси для своїх робітників пропонують і українські заводи. Серед них, наприклад, безплатні обіди, розвезення тощо.

В Україні безплатного житла "від заводу" немає, але ще залишилися, наприклад, пільгові путівки до санаторіїв від профспілок, за якими можна відпочити, скажімо, за 10-20% від загальної вартості.

У Чехії також є профспілки. До того ж внесок за участь у них добровільний. Хочеш — вступаєш, не хочеш — ні (в Україні цей внесок часто сприймається як обов'язковий). Профспілки займаються не пільгами, а більше захистом прав робітників.

— Знаю одну ситуацію, коли дівчата не хотіли переходити працювати в інший цех, а їх змушували. Тож вони звернулися до профспілки й за її допомогою залишилися працювати там, де хотіли, — розповідає Ольга Хриненко.

Влаштовують на чеських заводах і свята для своїх робітників. Але якщо в Україні корпоративи часто присвячено якимось великим святам, то тут можуть організувати вечірку або виліт (виїзд на 1-2 дні кудись у гарне місце) просто так, для підтримання бойового духу.

Заводів-гігантів немає

Головні виробничі галузі в Чехії — машинобудування, виробництво чавуна та сталі, металообробка, хімічна продукція, електроніка, транспортне оснащення, текстиль, скло, пиво, фарфор, кераміка й медичні препарати. Заводів дуже багато, але таких гігантів, як в Україні, немає. Наприклад, на одному з найбільших чеських автоконцернів Toyota працює близько 32 тис. людей. Але це на кількох заводах, на кожному з яких є по 5000-7000 співробітників.

— На моєму заводі в Коліні приблизно 4,5 тис. людей, — говорить Юлія Рома.

Ольга Хриненко працевлаштувалася на завод, на якому працює взагалі 800 осіб. Для порівняння, на "Азовсталі" вдень працювало 20 тис. людей, а на металургійному гіганті в Кривому Розі "Міталл Стіл" — 22 тис. робітників.

Якщо ви також можете розповісти про свій досвід роботи в Україні та у країнах Європи й порівняти, як організовано процес праці в нас і в "них" — пишіть нам на редакційну пошту texty.org.ua()gmail.com.

чехія робота продуктивність зарплати